Відмова у прийнятті наукової статті або відхилення роботи від подальшого розгляду редакцією, мабуть, є найбільш неприємною подією для науковця. Найвірогідніше, хоч одного разу Ви вже отримували лист з таким контекстом, читаючи приблизно такі слова: в результаті огляду редакцією Вашого рукопису, ми вирішили повернути статтю, не подаючи її на рецензування. Для молодого спеціаліста, котрий ще не встиг призвичаїтися до суворих реалій наукового світу, причини відмови в більшості випадків призводять до розчарування, а, іноді, до втрати віри у цінність власного наукового твору та, зрештою, до втрати впевненості у власній професійній компетентності.
Але не варто одразу відкладати свою наукову працю у довгу шухляду. Під час отримання від редакції листа з відмовою, дослідник, як правило, отримує пояснення прийняття такого рішення. Авторитетне видання обов’язково аргументує його, зазначаючи сильні та слабкі сторони розглянутого рукопису. Це допоможе Вам в найкоротші терміни здійснити необхідні зміни, щоб покращити якість наукового матеріалу та усунути помилки, які виникли в процесі подання рукопису.
Видання щодня отримують велику кількість праць, що значно переважає встановлений ліміт необхідної кількості, яку вони можуть прийняти. Це пояснює підвищений рівень конкуренції в науковому світі та високі критерії оцінювання вхідних рукописів. То ж, які найбільш поширені підстави відмови редакції видання в опублікуванні наукового дослідження?
З метою допомоги авторам у більш легкому проходженні публікаційних перепон, я спробую навести 10 мотивів редакційної колегії накласти вето на прийняття Вашої статті.
1. Рукопис не відповідає цілям та обсягу журналу
Як правило, це найбільш поширена підстава відмови від подальшого розгляду, яка встановлюється вже на першому етапі ознайомлення з роботою. Тематика дослідження просто не відповідає профілю обраного журналу. Навіть, коли назва роботи науковця, на перший погляд, наче співпадає з назвою, спеціалізацією та призначенням видання, рукопис можуть відхилити через те, що автор описує досліджувану проблему в певному контексті, під певним кутом зору чи занадто конкретно та відірвано від інших робіт з цієї тематики, розміщених в архівах журналу. Також, якщо ліміт слів значно перевищений або обсяг наукової статті недостатній для публікації в обраному періодичному виданні, рукопис не передається на рецензування.
2. Порушення правил етики наукових публікацій
Викриття будь-якої неправомірної діяльності під час створення твору інтелектуальної власності в галузі науки та публікаційного процесу є причиною зняття Вашої кандидатури на будь-якому етапі. Для цього достатньо проігнорувати навіть один з наступних принципів публікаційної етики:
- оригінальність тексту не має бути менше, ніж 85%. Перш, ніж передати рукопис експертам на рецензування, редакція завжди виконує одну стандартну процедуру, а саме: перевірка на плагіат, що включає в себе порівняння матеріалів статті з іншими опублікованими роботами з метою виявлення повторення того, що вже було ідентично освітлене в наукових працях; встановлення відсотку подібності.
Виявлення плагіату або часткової подібності з раніше опублікованою працею (самоплагіат), що виражається в копіюванні тексту, некоректному цитуванні, перефразовуванні, запозиченні та привласненні ідей, розробок, висновків та будь-якого інтелектуального внеску інших вчених, призводить до незворотного рішення не приймати рукопис;
- дослідження має проводитися на засадах наукової об’єктивності, нейтральності та незаангажованості. Рукопис містить власні упередження, суб’єктивні та двозначні висловлювання, які спотворюють отримані результати дезінформацією, намагаючись подати висновки з метою просування власних ідей, створення стереотипів та/чи отримання зиску. У цьому випадку йдеться про фальсифікацію та фабрикацію даних. Крім цього, не є припустимим використання неетичної мови (неввічливі звертання, зневага) та вираження різного виду дискримінації;
- одночасне подання заборонено. Рукопис одночасно був поданий на розгляд до декількох видань. Рецензент може повідомити редакції, що отримав статтю також з інших джерел. Це дозволяє припустити, що автор порушив один з принципів публікаційної етики, перейшовши через вказівки та інструкції журналу, та водночас надіслав наукову роботу до інших видань;
- інформація про конфлікт інтересів та наявність джерел фінансової або будь-якої іншої підтримки має бути висвітлена. Якщо метою дослідження було отримання власного зиску або матеріальної винагороди, або результати дослідження залежали від диктування «з гори» і є необ’єктивними, тобто автори мотивувалися і скеровувалися певною спонсорською програмою (мали особисту зацікавленість) ‒ це свідчить про неетичну наукову діяльність;
- не є припустимим порушення принципу «авторства». Наприклад, науковці не брали участі під час проведення дослідження і не внесли суттєвого вкладу у створення рукопису, але їхні прізвища зазначені в статті в статусі авторів.
3. Відсутність новизни
Тема може бути цікавою, але отримані результати не сприяють подальшому теоретичному розвитку у відповідній сфері знань. Матеріали наукової праці надають обмежений додатковий академічний внесок у літературу. Робота не виходить за межі огляду попередніх напрацювань з цієї тематики і є слабкою для того, щоб запропонувати вагомий емпіричний внесок у відповідну галузь досліджень. Постає питання: який інтелектуальний пробіл чи недолік наших знань автор заповнює?
4. Достовірність під питанням
Рукопис не містить достатньо нових концептуальних, методологічних чи емпіричних висновків, які б зацікавили міжнародних читачів. Дослідницьке питання і гіпотези не були чітко сформовані. Проєкт дослідження не відповідає стандартам методологічної строгості, а висновки підпадають під сумнів та не підлягають верифікації.
5. Тема дослідження вузькоспеціалізована, локально орієнтована та не підтримує глобальний вимір
Наукова розробка предмету дослідження не виходить за межі національного масштабу та не відповідає вимогам міжнародного рівня, зосереджуючись лише на розгляді об’єктів конкретних територій та специфічних лише для цих місцевостей проблем, процесів тощо. У такому випадку, рецензент констатує факт відсутності досягнення необхідного рівня узагальнення висновків, які б були корисні для інших країн.
6. Порушена структура викладу матеріалу
Йдеться про відсутність чіткого ходу думок та поступової аргументації. Абзаци та/або речення не пов’язані між собою; аргументи не підкріплюються прикладами, розірвані по тексту і мають фрагментарний характер.
Звертаючи увагу на перелік методів, а потім переходячи до висновків, читач запитує, як Ви перейшли від методів до реальних результатів. Наприклад, якщо Ви дотримуєтесь зазначених методів, потрібно пояснити, як Ви впровадили кожен із них і як досягли своїх результатів. Внаслідок ігнорування цієї умови, виникає ризик того, що отримані висновки будуть нелогічно обґрунтовані або не будуть відповідати поставленій меті.
7. Обмеження пропонованого дослідження
У заключному розділі відсутня інформація про можливі недопрацювання в науковій розробці теми роботи та перспективи, подальші напрямки і рекомендації майбутніх досліджень. Тобто автори, надаючи детальний опис досліджуваної проблематики, фактично не зазначають про реальний вплив отриманих результатів на практичну сферу застосування та можливі прогалини у вивченні цього питання, які можуть постати головними підходами для майбутніх наукових розвідок.
8. Недосконалість стилю викладу та мови
Йдеться про граматичні та лексичні помилки; перевантаження тексту канцеляризмами та термінологією; наявність нерозшифрованих абревіатур; непрофесійний переклад та антинауковий стиль викладу. Тобто стаття написана не академічною мовою, тези та гіпотези сформовані в нечіткій манері, виклад матеріалу незрозумілий і створює бар’єри в процесі сприйняття для читача, котрий не є експертом у цій галузі знань.
9. Неякісний ілюстративний матеріал або його відсутність
В умовах деяких журналів однією з вимог до авторів є обов’язкове включення до рукопису графічного матеріалу. Таблиці та рисунки мають бути якісними, підкріплюватися даними авторитетних та перевірених джерел, оскільки головна функція ілюстративного матеріалу ‒ слугувати легшому засвоєнню змісту роботи: вони допомагають якісно представити чи підсумувати складний матеріал та статистичні дані; можуть виконувати роль прикладів емпірично-підтверджених випадків.
10. Відсутність експертів
Окремо слід зазначити випадок, коли редакція журналу не може знайти рецензентів, компетентних у Вашій предметній галузі. Це унеможливлює проведення адекватної процедури рецензування та професійного оцінювання, що перешкоджає отриманню необхідного експертного висновку з отриманого рукопису. Тому вже на першому етапі опрацювання поданого матеріалу, стаття безуспішно повертається її авторам.
Вище я спробувала коротко окреслити 10 найголовніших підстав відмови редакцією видань у публікації наукової статті. Запобігання виникненню або усунення проблем, які описані в цих причинах, убезпечить науковців від відкликання їх праць. Крім цих зауважень, варто зазначити, що небажання надати за потребою видання необхідні матеріали також призводить до негайної відмови у публікації.
Наостанок, хочу звернути Вашу увагу на те, що редколегії деяких видань надають авторам рекомендації з покращення отриманого ними рукопису навіть на підставі визнання статті непридатною для публікації в цьому журналі. Наприклад, редактори інколи надсилають список рекомендованих ресурсів, які можуть допомогти Вам скорегувати та удосконалити рукопис. Також, щоб покращити стан справи у сфері наукової діяльності та публікаційної активності, вони нерідко додатково надсилають перелік потенційних журналів, які можуть зацікавитись Вашим дослідженням у представленому вигляді або без внесення радикальних змін у тематику наукової роботи.
Автор: Кривошей Марія
Нагадаємо, нещодавно вийшов матеріал "Чи потрібно платити рецензентам за експертний огляд?"
