Перше періодичне видання про наукометрію в Україні «Наука та метрика» поспілкувалося з новим директором компанії «Наукові Публікації – Україна» Глушком Денисом Романовичем і дізналося, як була організована робота компанії під час воєнних дій, з якими труднощами зіштовхнулась команда, які пріоритетні цілі ставить на сьогодні та завдяки чому зберігає лідерські позиції навіть у непрості часи.
Як воєнні дії вплинули на «Наукові Публікації?»
Звичайно, як і весь бізнес у країні, ми були змушені призупинити свою діяльність, перечекати та чітко продумати подальший план дій. Не можу сказати, що відбулися суттєві зміни, адже ми досить швидко змогли відновитись та повернутися до роботи.
Чи була компанія готова до війни?
Бути готовим до війни в принципі дуже складно, але завдяки правильному управлінню ми зуміли запастися потрібними ресурсами для того, щоб у будь-яких кризових ситуаціях вистояти та продовжити розвиток.
Багато в чому завдяки фінансовим активам та грамотним бізнес-процесам у перші дні війни ми думали не тільки про екстрені заходи, а й про те, як налагодити робочі процеси, коли всі будуть у безпеці. Також було вжито низку заходів щодо вивезення техніки, для можливості організувати роботу в безпечному місці.
Як проходив перший місяць від початку бойових дій?
24 лютого, перші вибухи чув особисто. Прочитав новини та зрозумів, що почалася війна. Спочатку було складно повірити, що це не сон, що у 21 столітті, в європейській країні ранок може початися саме так. Буквально за кілька хвилин до робочого чату надійшло повідомлення від Дениса Пилипенка, що почався повномасштабний наступ на територію нашої країни, на нас напали.
В очікуванні найгіршого сценарію розвитку подій було прийнято рішення на невизначений термін призупинити робочі процеси компанії й максимально всіх убезпечити. Було запропоновано варіанти допомоги з транспортом тим, хто не мав можливості виїхати самостійно. Насамперед усі мали подбати про себе, про свої сім'ї. Цього ж дня було ініційовано максимальну авансову виплату коштів співробітникам, оскільки ситуація була критичною. Багато співробітників покинули Київ у перші дні, хтось вирішив залишитися.
Також моментально було прийнято рішення припинити співпрацю з російськими авторами, які були у співавторстві з іншими вченими. Коли трохи вщухла загальна паніка, нам вдалося знайти місце на заході Україні, де співробітники могли бути у безпеці.
Ми вирішили поновити робочу діяльність. Вдалося організувати тимчасовий офіс та житло для працівників із їхніми сім'ями. Для тих, хто не міг приїхати, були організовані умови для дистанційної роботи. Далі перед нами стояло питання комунікації з клієнтами. Ми зв'язалися з усіма і запевнили в тому, що всі домовленості, як і раніше чинні й зобов'язання будуть виконані в повному обсязі.
«Наукові Публікації» знову запрацювали на повну потужність.
Тепер хотілося б поговорити саме про Ваш шлях у компанії «Наукові Публікації» та якою була компанія, коли Ви тільки до неї потрапили?
Коли я тільки почав працювати у «Наукових Публікаціях», у 2019-му році, у моєму відділі було лише 6 осіб.
Починалося все просто, я був менеджером із продажу, навчався, і спочатку не думав про такі перспективи кар'єрного зростання та розвитку компанії. Зараз же, коли я бачу, що в нас уже понад 80 штатних і близько 100 позаштатних співробітників, то чесно зізнаюся, мене переповнює гордість.
У певний момент розпочалося активне розширення штабу. Редактори, менеджери з продажу, менеджери з набору персоналу, програмісти та багато інших. Розвивалися нові напрямки. Було відкрито офіс у Києві, який зараз вважається одним із найбільших науково-публікаційних хабів у Східній Європі. Також було відкрито офіційне представництво у республіці Казахстан.
Яким був Ваш шлях до посади директора?
Щиро кажучи, дуже багато працював, часто затримувався. Було багато завдань, які треба було виконувати, а якщо не я, хто тоді? Навчав співробітників, дуже результативно. Після цього став головою департаменту роботи з клієнтами. Спочатку, мети стати директором у мене не було, мені подобалося працювати, подобалося відкривати нові напрямки, навчати людей і вносити свій внесок у розвиток компанії. І згодом я отримав ключову управлінську посаду, де збираюся ще більше розкрити свій потенціал.
Які зміни відбулися, коли Ви стали директором?
Спочатку, змінювалася структура компанії, проведено грамотний розподіл ринків, був визначений вектор на розширення географії діяльності. Як результат, наша нова філія у Львові, нові меморандуми та кількість постійних клієнтів.
Компанія - це живий організм, який росте, подібно до дерева. Ми - організація, яка планує стати найкращою науково-консалтинговою компанією у світі, ось чого ми прагнемо, відповідно ми маємо бути гнучкими й не зупинятися ні перед чим. Наша мета зробити так, щоб вчені праці були опубліковані там, де потрібно, убезпечити від неякісних видань та максимально спростити публікаційний процес для наших клієнтів.
Зараз, ми бачимо, що штат співробітників активно зростає, і компанія продовжує розширюватися, які будуть наступні кроки?
Безперечно, ключовим завданням зараз є стабілізація українського ринку.
Одним із кроків щодо покращення нашого менеджменту в Україні стало рішення щодо відкриття філії у Львові. З більшістю ВНЗ Львова ми вже співпрацюємо, але є й такі, з якими лише плануються меморандуми про співпрацю.
Також це дозволить вести переговори особисто, проводити очні зустрічі, що дуже важливо. У перспективі плануємо відкривати нові філії не лише у Львові, а й в Одесі, Харкові та інших великих містах. Кожна окрема філія дозволить проводити різні локальні навчальні заходи та семінари.
Як так вийшло, що там де більшість безсилі, «Науковим Публікаціям» вдається не тільки втримати курс, а й набрати обертів та збільшити потужності?
Насамперед - політика та стратегія компанії, правильне управління, стійкі та вивірені бізнес-процеси. Так само – довіра клієнтів та наш авторитет серед науковців. Це дозволяє нам із ще більшим ентузіазмом продовжувати рухатися вперед.
Що перш за все стоїть на меті в компанії «Наукові Публікації – Україна»?
Навіть попри такий складний час, який зараз переживає наша країна, ми маємо продовжувати розвиватись. Ми не маємо морального права бути бездіяльними. Якщо є можливість підтримувати ЗСУ або розвивати економіку, робіть це. Кожна людина в країні має виконувати свою роботу. Тому ми продовжуватимемо займатися розвитком науки та наукометрії в Україні, та всіма можливими методами допомагати нашій країні та нашій армії.
Нагадаємо, нещодавно вийшов матеріал «Інформаційний дайджест новин від видання «Наука та метрика» (липень №5)»
