З незапам’ятних часів філософи прагнули осягнути буття та знайти відповіді на актуальні питання того часу. Лише в XVII ст. наука починає стрімко розвиватися та знаходити форму вираження, росте кількість вчених, які досліджують заради науки та просвітницької місії, виникає можливість доступу до інформації та її обміну.
У XVIII ст. цілі науки змінюють свій вектор. Дослідження починають проводитися на «замовлення» країни та суспільства. Згодом на початку ХХ ст. відбувається активне зростання кількості наукових журналів, яких налічувалося до 1000 найменувань. Вчені посилюють свої пошуки в різних сферах, зумовлюють збільшення наукової інформації та сприяють появі нового завдання – винайти спосіб аналізувати та структурувати результати досліджень.
ХХ-XXI ст. - період активних напрацювань вчених, які шукали рішення вищезазначеного завдання та вносили свої пропозиції щодо дослідження інформаційного потоку, його продуктивності та підрахунку. Далі ми розкажемо про найвизначніших дослідників, які зробили великий внесок у розвиток сфери науки та наукометрії.
Альфред Джеймс Лотка. Американський вчений, фізіохімік та математик у 1926 р. запровадив закон розподілу кількості статей відповідно до авторів, який звучить так: кількість вчених, які напишуть «n» робіт, дорівнює загальній кількості авторів, поділених на «n2». Як відомо, значна кількість вчених публікує помірну кількість статей, але також існують одиниці науковців, які продукують безліч важливих робіт. Згодом закон Лотки мав підтвердження на значній кількості впорядкованих однотипних елементів.
Самуель Клемент Бредфорд. Англійський вчений, хімік та бібліограф в 1934 р. відкрив емпіричний закон, який ґрунтується на розташуванні журналів в порядку зменшення кількості опублікованих в них статей, які досліджують певну проблему. Ці видання поділялися на 3 частини з однаковою кількістю статей в кожній частині на задану тему.
Юджин Гарфілд. Вчений, лінгвіст з Америки у своїй статті «Citation indexes for science (SCI)» в 1955 р. досліджував індекс наукового цитування, що спричинило появу першого рейтингу журналів. Це вважається початком існування сучасних індексів цитування. А у 1960 році у Сполучних Штатах Америки Гарфілд створив Інститут наукової інформації та «Science Citation Index», принципи якого стають визначальними для інших показників цитувань, що з часом призводить до створення в 1997 році пошукової інтернет-платформи Web of Science.
Дерек Джон де Солла Прайс. Англо-американський вчений, історик у 1963 публікує свою монографію «Little science, big science», яка закладає основу для появи нової галузі знань – наукометрії. Він є автором багатьох книг з наукометрії. Цей вчений, один із перших показав, що просторові моделі досліджень можуть бути спроектовані з бібліографічної інформації.
Василь Васильович Налімов. Радянський та російський вчений у 1969 р. вводить термін «наукометрія» в науковий обіг.
Геннадій Михайлович Добров. Радянський та український вчений, основоположник радянського наукознавства, засновник української школи наукознавства. Один із перших почав писати роботи з наукометрії.
Сім’я Ельзевірів. Ця знаменита в XVII ст. родина друкарів з Голландії, на чолі якої стояв Людовик Ельзевір, заснувала старовинний видавничий дім, який майже через два століття після цього припинив свою роботу. Але він став натхненням для створення у 1880 р. величезної медіакомпанії «Elsevier», яка у 2004 році на базі платформи «ScienceDirect» заснувала наукометричну базу даних «Scopus».
Хорхе Гірш. Американський фізик у 2005 р. впровадив наукометричний показник цитування «Індекс Гірша» (h-index), який характеризує дослідницьку роботу науковця.
Наукометрія пройшла шлях від невеликого бібліографічного дослідження до самостійної наукової дисципліни. ХХ століття стало важливим початком, де були закладені базові методи, введені основні поняття, показники та закони, створені головні платформи наукового цитування. Це передбачає, що наукометрія стане вагомою сферою досліджень майбутнього, що продовжить появу активних представників з новими поглядами, відкриттями та пропозиціями розвитку.
Автор статті - Тетяна Журкович