Із прадавніх часів обмін інформацією був одним із головних проявів людської комунікації. Цей процес є можливим тільки за умови наявності інтерсуб'єктивних знаків – тобто знаків, значення яких є відомими усім учасникам. Суб’єкти такого обміну інформації мають не лише оперувати ідентичними синтаксичними і лексичними системами, а і однаково розуміти тему в цілому.
Основною одиницею комунікації є текст – певна упорядкована група речень або їх аналогів, які за допомогою семантичних і функціональних елементів складаються у завершену смислову єдність. Будь-який текст належить до певного функціонального стилю, що визначається відповідно до кінцевої мети його використання. У рамках цієї статті ми розглянемо саме науковий стиль. Він використовується у науковій, освітній та технічній сферах. Метою наукового стилю є повідомлення, тлумачення наукових результатів дослідження, їх пояснення. Основною формою такого стилю є монолог. Науковий стиль послуговується певним набором мовностилістичних засобів, термінів, складних синтаксичних конструкцій, речень, ускладнених узагальнюючими родовими найменуваннями. На відміну від інших стилів, наприклад, літературного, слова вживаються виключно у прямому значенні, а будь-яке експресивно-емоційне забарвлення лексики у науковому стилі є рідкістю.
Зародження та види наукових публікацій
Першими науковими виданнями вважаються англійські філософські праці королівського товариства і французький "Журнал вчених" 1665 року. Серед основних завдань наукових публікацій – підсумки теоретичних та практичних досліджень одного чи групи вчених, стимулювання подальших досліджень у зазначеній проблематиці, закріплення результатів наукового пізнання та передача їх наступним поколінням. Окрім публікацій, що мають у своїй змістовій основі результати означених досліджень, до цих видань належать науково підготовані до друку пам'ятки писемної культури та історичні документи. В Україні такими є міжвидавничі збірки «Літературні пам'ятки України», «Пам'ятки історичної думки України».
Сучасним видом наукової публікації є наукова стаття. Це вид публікації, який описує одне чи декілька досліджень, об'єднаних однією темою. Наукові статті публікуються в періодичних наукових журналах або у збірниках наукових робіт. Є декілька видів статей: дослідницька стаття, коротке повідомлення, відгук або відповідь на статтю, а також огляд. Найбільш розповсюдженою є дослідницька стаття.
Життєвий цикл наукової публікації
Зазвичай, протягом свого життєвого циклу, наукова робота повинна мінімум один раз змінити той вид, в якому вона існує. Це пов'язано з тим, що будь-яке нове отримане знання повинно бути збережено і доступно для наступних поколінь. До початку 2000-х практично вся інформація знаходилася на фізичних електронних носіях, наприклад, на касетних плівках, дискетах або компакт-дисках. У порівнянні зі старим методом зберігання інформації у паперовому форматі, об'єм даних, який можна було зберігати у такий спосіб був просто величезним. Перевагою було також те, що інформація більше не обмежувалася текстами та статичними зображеннями. Для того, щоб зберегти спочатку надруковану на папері, а потім опубліковану в книзі або журналі наукову роботу, потрібно було її оцифрувати. Зазвичай, використовували два види оцифрування: оптичне розпізнавання символів і ручне перенесення тексту людиною. Незважаючи на те, що перший метод досить легко автоматизувати через недостатній рівень розвитку технологій, він довгий час залишався менш надійним, ніж другий.
Оцифрована інформація могла теоретично вічно зберігатись на фізичному носії. Як і для будь-якого фізичного об'єкта, можливість такого носія надійно зберігати цінні наукові дані могла бути скомпрометована внаслідок впливу багатьох сторонніх чинників. Завдяки оцифровуванню, дані можна легко копіювати і таким чином збільшити шанси на їх подальше збереження. Втім, це рішення було тільки тимчасовим, оскільки при копіюванні частина інформації могла пошкоджуватися, а після того копіюватися знову. Тому існувала можливість, що після багаторазового копіювання оригінальні дані могли просто не зберегтися.
Сучасні носії інформації
Із розвитком технологій, а зокрема інтернету, все більше архівів підприємств, журналів, бібліотек і т.д., почали розміщуватися на фізичних або хмарних серверах. Беззаперечною перевагою такого способу зберігання інформації, порівняно із минулими, є те, що абсолютно ідентичну копію інформації можна зберігати на десятках тисяч пристроїв, а перевіряти її тотожність із оригіналом можуть мільйони користувачів щодоби.
Факт того, що скопійована інформація знаходиться на такій великий кількості носіїв, що постійно підключені один до одного, виключає саму можливість її втрати для людства, адже те, що потрапляє до інтернету, залишається там назавжди. Звичайно, досі існують і недоліки - інформація може легко потрапити до третіх осіб. Також досі залишається не повністю вирішеною проблема можливої деградації якості деяких її видів. Головне, що цілковита і безповоротна втрата будь-якого знання – неможлива. Тепер, протягом свого життєвого циклу, науковій статті усе ще доводиться принаймні один раз змінити вид, в якому вона існує, але вже не з друкованого в електронний, а навпаки. Сьогодні оцифрування є доцільним тільки для інформації, що знаходиться на застарілому носії і становить історичну, культурну або особисту цінність.
Сьогодення наукових публікацій
Люди читають книги і журнали, їм подобається відчувати друковані сторінки на запах та дотик, а в деяких сферах первинні фізичні носії є єдиним можливим варіантом, переважно з огляду на історичну цінність самого носія. Прогрес та обмеженість ресурсів змінили людські цінності і пріоритети. Зараз найдешевшим методом зберігання інформації став електронний ресурс. Фізичні носії застосовуються переважно для зручності споживачів інформації та як ознака важливості інформації, що зберігається на таких носіях.
У наш час статті пишуться, потрапляють до редакцій, публікуються у електронному вигляді, і тільки у тому випадку, якщо журнал має необхідні ресурси, а дослідження, викладені у науковій роботі, є досить вагомими, стаття може публікуватися у друкованому виді. Людство намагається зберегти обмежені ресурси планети, залишаючи споживачу вибір, у якому саме вигляді отримувати потрібну йому інформацію.
Автор: Богдан Гребенюк
Нагадаємо, нещодавно вийшов матеріал "Журнал «Правові горизонти» оголошує конкурс для вчених".
