Академічна доброчесність є основою наукової діяльності, і порушення її принципів неминуче призводить до негативних наслідків для авторів. Редакція журналу Elsevier виявила маніпуляції з науковими даними у статті посадовця Міністерства освіти і науки України. Одну з таких робіт, серед співавторів якої зазначений заступник міністра Денис Курбатов, було виключено. У нашій статті ми розглянемо причини виключення, реакцію головного редактора та практики авторів, що можуть свідчити про діяльність, подібну до «paper mills».
Академічна доброчесність – фундамент наукової діяльності
Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
Це визначення закріплено у Законі України «Про освіту». У частині 4 статті 42 цього ж закону визначено, що є порушенням академічної доброчесності. Зокрема: академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво тощо. У контексті цієї статті нас цікавлять два поняття:
- Академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.
- Самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів.
Останнім часом заступник міністра освіти і науки активно виступає з заявами про важливість академічної доброчесності, публікаційної етики та регулювання ринку наукових публікацій.
Все частіше у публічному просторі звучить термін «фабрики наукових публікацій» (також – «паперові фабрики» або paper mills). У проєкті наказу МОН «Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань» (про який ми писали раніше) пропонується таке визначення:
Фабрики наукових публікацій – недоброчесні організації, які пропонують вченим послуги з написання (підготовки) дисертацій, монографій, наукових статей, тез доповідей, підручників тощо на замовлення, продаж співавторства в публікаціях, продаж членства в редакційних колегіях, штучне забезпечення цитувань публікацій, інших наукометричних показників, швидке оприлюднення рукопису та інші маніпуляції з процесом опублікування з метою отримання фінансової вигоди тощо.
Також у цьому проєкті пропонується доповнити перелік порушень академічної доброчесності таким пунктом, як приписування авторства у наукових статтях. До цього питання ми ще повернемось далі.
Самоплагіат і виключення статті з журналу Elsevier
У нашій статті про порушення академічної доброчесності у роботах керівництва Міністерства освіти і науки України ми розглянули кілька публікацій, серед авторів яких зазначено чинного заступника міністра Дениса Курбатова. Нагадаємо, що ми оприлюднили ці дані у червні 2025 року, і тоді частина аудиторії не повірила наданим нами доказам. Проте сьогодні, у жовтні, ситуація змінилася.
Одна зі статей, про яку ми писали, а саме «Structure, substructure and chemical composition of ZnO nanocrystals and films deposited onto flexible substrates», була виключена з журналу Elsevier на прохання головного редактора журналу.
Причиною виключення з журналу стало, цитуємо:
Значне дублювання тексту та ілюстрацій між цією статтею та двома іншими статтями, поданими та опублікованими в подібний період часу.
Фактично автори повторно опублікували результати одного й того ж дослідження, що й зумовило високий відсоток збігів. Така практика є грубим порушенням принципів академічної доброчесності. Це – самоплагіат.
Статті, з якими було виявлено збіги:
| Назва статті | Назва журналу | Дата публікації |
| Influence of the thermal annealing on the morphological and structural properties of ZnO films deposited onto polyimide substrates by ink-jet printing | SN Applied Sciences | Лютий 2020 |
| Structural properties and chemical composition of ZnO films deposited onto flexible substrates by spraying polyol-mediated nanoinks | Superlattices and Microstructures | Квітень 2020 |
Редакційна колегія журналу «Materials Science in Semiconductor Processing», у якому було опубліковано виключену статтю, вважає цей випадок прикладом так званої «салямі-публікації» (salami slicing). Саме через виявлення цього факту було ухвалено рішення про виключення матеріалу.
Таким чином, команда авторів, серед яких і заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов, який неодноразово наголошував на важливості дотримання академічної доброчесності, знехтувала її принципами. Це є прямим порушенням Закону України «Про освіту».
Що таке «salami slicing» у наукових публікаціях?
«Салямі-публікація» або «поділ дослідження» – це практика, коли результати одного масштабного наукового дослідження розділяють на кілька менших статей, замість того щоб опублікувати їх як одну цілісну роботу.
На відміну від дубльованої публікації, де ті самі дані повторно подаються в кількох статтях без змін, «салямі-публікація» передбачає розбиття великого дослідження на кілька частин або «слайсів».
Загальне правило таке: якщо ці частини мають спільні гіпотези, вибірку та методи, – це вважається неприйнятною практикою. Один і той самий «слайс» не повинен бути опублікований більше одного разу.
Для чого вчені використовують «salami slicing»?
Така практика дозволяє штучно підвищити наукометричні показники – насамперед кількість публікацій і цитувань. Завдяки цьому автори «накручують» кількість статей у своїх профілях, що, своєю чергою, призводить до нечесного зростання індексів цитувань та інших показників наукової активності.
Основна мета використання «salami slicing» – просування в науковій кар’єрі. Висока кількість публікацій у престижних базах даних і хороші показники (індекс цитувань, індекс Гірша тощо) дають ученому можливість:
- Отримувати гранти для проведення досліджень.
- Обіймати вищі посади.
- Претендувати на надбавки та доплати за місцем роботи.
- Підвищити шанси на здобуття престижних наукових премій.
- Стати членом редколегії наукового журналу.
Крім того, високі показники можуть сприяти включенню науковця до різноманітних рад і комісій – спеціалізованих учених, експертних чи дорадчих при університетах і академічних установах.
Чи є така діяльність синонімом до «paper mills»?
Останнім часом можна помітити, що Денис Курбатов активно виступає проти так званих «паперових фабрик» (paper mills). Основні ознаки таких фабрик включають:
- написання фальшивих наукових статей «на замовлення»
- продаж авторства у наукових публікаціях
- створення ілюзії наукової активності та підвищення показників публікаційної активності (наприклад, задля захисту дисертації або кар’єрного зростання)
Чи можна тоді практику, яку застосували автори виключеної статті, вважати синонімом до «paper mills»? Порівнюючи дії авторів із типовими ознаками таких організацій, можна зробити висновок, що вони мають спільні риси. У цій ситуації можливі два варіанти:
- Заступник міністра є номінальним автором, який «купив» або отримав співавторство за певні вигоди, не беручи участі у роботі.
- Він є фактичним автором, який повторно використовує матеріали та допускає самоплагіат.
Точно встановити це неможливо, проте такі практики, на жаль, досить поширені у науковій спільноті.
Також складно припустити, що якийсь з авторів статті не знав про свою участь у її підготовці або забув про факти надмірного використання самоплагіату. Перед виключенням статті редакція журналу безпосередньо контактувала з усіма авторами, що свідчить про їхню поінформованість і неможливість апеляції до «неуважності» чи «забуття». Такий порядок дій підкреслює відповідальність авторів за подану роботу та ставить під сумнів будь-які спроби уникнути відповідальності за порушення академічної доброчесності.
Навіть якщо стаття не є фальшивою у технічному сенсі (дані не вигадані), факт дублювання результатів і подання одних і тих самих матеріалів під різними назвами свідчить про спробу штучно збільшити кількість публікацій.
Якщо пан Курбатов був внесений до авторського складу номінально, без реальної участі, це є прикладом недоброчесного використання авторства – практики, характерної для «паперових фабрик» (paper mills).
У сукупності така діяльність може розглядатися як різновид «paper mills»: публікації використовуються не для розвитку науки, а як інструмент формального підвищення наукового статусу та кар’єрного просування. Накрутка публікацій відбувається шляхом оприлюднення статей, що не мають наукової цінності, дублюють вже наявні дослідження та створюють ілюзію, що це нове дослідження.
У будь-якому разі ми бачимо, що навіть на рівні керівництва МОН спостерігаються практики, які дискредитують саму ідею академічної доброчесності
Ми хочемо дізнатися вашу думку: можна вважати таку діяльність «paper mills», якщо її здійснює фізична особа, чи для цього слід застосовувати інший термін?
Залишайте свої відповіді у коментарях!
