Наукометрія є багатогранною галуззю, яка досліджує великі обсяги наукової інформації за допомогою широкого спектра бібліографічних ресурсів. Це дозволяє відслідковувати динаміку розвитку різних наукових напрямів, формувати стратегії подальшого наукового поступу та оцінювати потенціал інноваційних рішень. У цій статті ми розглянемо ключові наукометричні показники, що дають змогу оцінювати діяльність вчених і наукових установ, а також формувати міжнародні рейтинги.
Індекс цитування
Science Citation Index (SCI) є одним із ключових показників у сфері наукометрії, який відображає загальну кількість цитувань статей, представлених у базах даних Web of Science та Scopus. Він показує важливість наукової роботи, базуючись на даних про попередні публікації. SCI підтримується міжнародною науковою спільнотою та відображає сумарну кількість посилань на наукові статті у журналах за певний період. Індекс був розроблений американським ученим Юджіном Гарфілдом у 1960 році.
SCI виконує широкий спектр функцій
- Сприяє вченим і науковим установам у пошуку необхідної інформації, визначенні актуальності досліджень і важливості окремих наукових робіт.
- Полегшує встановлення зв’язків між публікаціями для аналізу структури галузей знань і відстеження їхнього розвитку.
- Надає можливість науковій спільноті оцінювати якість дослідницьких матеріалів, а також діяльність окремих авторів і наукових організацій.
Середня цитованість
Цей індикатор відображає середню кількість цитувань, що припадає на одну наукову публікацію. Він дає змогу оцінити якість дослідницьких матеріалів, а також ефективність роботи окремого вченого чи наукової установи. Обчислюється шляхом ділення загальної кількості цитувань на загальну кількість опублікованих статей.
H-index
Індекс Гірша (h-index) є одним із провідних та найбільш авторитетних наукометричних показників. Його використовують для оцінки наукової активності окремих дослідників, а також для аналізу результативності наукових установ і колективів через призму їхніх досягнень. Індекс, який базується на кількості публікацій і їх цитуванні, був запропонований фізиком Хорхе Гіршем у 2005 році.
Індекс Гірша (h-index) надає кількісну оцінку наукової результативності дослідника протягом усієї його професійної діяльності. Його можна визначити не лише через платформи Scopus і Web of Science, а й безплатно за допомогою сервісу Google Scholar.
Дослідники з однаковим значенням h-index можуть бути зіставлені за рівнем наукового внеску, навіть якщо кількість їхніх публікацій або цитувань різна. У випадку однакової кількості робіт і цитувань вищим авторитетом користується той, у кого більший h-index.
i10-index
i10-index був введений компанією Google в липні 2011 року. Його значення автоматично оновлюється, коли пошукові системи знаходять нові посилання на статті, доступні в відкритому доступі. Головною перевагою цього індексу є його простота у розрахунку. Проте методологічним обмеженням є те, що він може не підходити для оцінки діяльності молодих науковців або колективів з невеликою кількістю цитувань, які ще не досягли показника h=10 для своїх публікацій.
i10-index є популярним наукометричним показником, який активно використовують дослідники. Він автоматично генерується в Google Scholar і відображає кількість публікацій автора, кожна з яких має не менше 10 цитувань. Наприклад, якщо i10-index становить 6, це означає, що 6 публікацій автора цитуються не менше ніж 10 разів кожна. Цей індекс також допомагає підвищити значущість профілю вченого.
g-index
Для більш точної оцінки глобального рівня цитованості наукових праць у 2006 році Лео Егг запропонував g-індекс як удосконалення h-індексу.
Якщо впорядкувати наукові публікації за кількістю цитувань у спадному порядку, то g-індекс визначається як найбільше число g, за якого сума цитувань g найпопулярніших статей становить не менше ніж g².
Наприклад, g-індекс, що дорівнює 20, означає наявність щонайменше 20 публікацій, сукупна кількість цитувань яких становить не менше 400.
На відміну від h-індексу, g-індекс більше враховує внесок високоцитованих робіт, навіть якщо інші праці мають мінімальне або відсутнє цитування. Варто зазначити, що показник g-індексу завжди дорівнює або перевищує h-індекс дослідника.
e-index
e-індекс є наукометричним показником, що доповнює h-індекс, враховуючи «надлишкові» цитування публікацій, які перевищують мінімальний рівень, необхідний для формування h-індексу. Запропонований Чун-Тіном Чжаном у 2009 році, e-індекс покликаний подолати обмеження h-індексу, приділяючи більше уваги високоцитованим роботам.
Цей показник дозволяє точніше оцінити діяльність науковців, у яких однакові h-індекси, але відрізняється загальна кількість цитувань. На відміну від g-індексу, e-індекс фіксує саме надлишкові цитування, які не враховані іншими методами. Однак недоліком e-індексу є його обмежене застосування щодо дослідників із невеликою кількістю праць або цитувань. e-індекс розглядається як додатковий інструмент до h-індексу, який дає змогу краще оцінити науковий внесок авторів із концентрованим цитуванням окремих робіт.
Загалом, наукометричні показники, такі як H-index, i10-index, G-index та e-index, є важливими інструментами для оцінки наукової діяльності та продуктивності вчених. Завдяки цим показникам можна отримати більш об'єктивну та всебічну оцінку роботи науковців, що сприяє покращенню наукового процесу та розвитку науки в цілому.
Наукометричні показники активно використовуються для формування міжнародних рейтингів, наприклад:
- National H-index Ranking. Це міжнародний рейтинг, що оцінює наукову ефективність вчених, університетів та установ за інтегрованим індексом Гірша, базуючись на даних з Scopus, Web of Science і Google Scholar. Основу рейтингу складає сукупний h-індекс установ країни. Високий рейтинг забезпечують публікації в престижних базах, тому університетам важливо підтримувати вчених у цьому напрямі. Індивідуальні досягнення науковців впливають на репутацію як закладу, так і країни загалом.
- Рейтинг QS World University Rankings. Цей рейтинг надає пріоритет академічній репутації, яка значною мірою базується на наукових публікаціях. У процесі формування рейтингу аналітики взаємодіють з великою кількістю університетів з усього світу. Половину підсумкової оцінки становлять наукові дослідження та відкриття, здійснені закладом. Оцінка академічної репутації має вагу 30%, а ще 20% припадає на кількість цитувань наукових праць.
Нагадаємо, що нещодавно вийшов матеріал про характеристику та відмінності між базами даних Scopus, Web of Science і Google Scholar.
