Перше періодичне видання про наукометрію в Україні «Наука та метрика» поспілкувалося із засновником холдингу компаній «Scientific Alliance» Денисом Сергійовичем Пилипенко. Говорили про наступне: війна та організація роботи в критичній ситуації, конкуренти, розширення компанії, міжнародна співпраця, наукові журнали та плани на майбутнє.
Пане Денисе, що насамперед ви зробили як власник холдингу компаній у перший день повномасштабного вторгнення? Чи була Ваша компанія готовою до війни?
Скажімо так, повномасштабне вторгнення було несподіванкою і водночас очікуваною подією, але особисто я до кінця відмовлявся в це вірити, мабуть, як і більшість людей. До того ж ми навіть завчасно описали план дій для співробітників на випадок, якщо все ж напад відбудеться, і був також особистий план першочергово гарантувати безпеку своїм рідним, близьким, усім співробітникам і компанії в цілому.
Першого дня, коли ми прокинулися від звуку вибухів, усім працівникам було оголошено залишатися вдома або за можливості виїжджати у безпечне місце. Роботу компанії було зупинено на деякий час, щоб усі могли себе убезпечити.
Більшість вирішила їхати зі столиці. Я вивозив сім'ю на захід нашої країни. Дорогою практично весь час був на зв'язку зі співробітниками, ініціював максимальну авансову виплату заробітної плати. З іншими власниками компанії організовували транспорт для тих, хто не мав змоги виїхати самостійно.
Коли ми опинились у безпечному місці на заході України, нам довелося облаштовувати побут, щоб там можна було жити і надалі працювати. Орендували тимчасовий офіс для відновлення робочої діяльності. Згодом був організований повноцінний переїзд для співробітників та їхніх сімей.
Які плани були порушені через початок воєнних дій?
Ми, як і більшість компаній, щороку закладаємо стратегію наперед. Наприкінці минулого року ми підготували новий глобальний план розвитку компанії на 2022 рік, але з відомих причин його довелося перебудувати під нові реалії. Власне, одним із проєктів було створення наукового хабу. Це дозволило б нам глобально об'єднати всі компанії, офіси та відділи. Хаб мав стати штаб-квартирою всього холдингу «Scientific Alliance». Будівництво планувалося на території Печерського району Києва, де заздалегідь було проведено всі необхідні підготовчі роботи.
Додатково ми хотіли створити там інноваційний простір з усім необхідним обладнанням, який виступив би науково-дослідницьким центром.
Ми планували забезпечити потрібні ресурси та інструменти, повноцінний доступ до досліджень, у тому числі закритого типу, доступи до баз даних Scopus, Web of Science та багато іншого, необхідного науковим співробітникам для ефективної роботи.
Ви раніше згадали, що разом із колективом перемістилися на захід України, розкажіть про ці події детальніше.
У перші кілька днів війни в процесі комунікації були визначені позиції кожного співробітника щодо подальшого місця перебування, були проведені консультації щодо їхніх планів, можливості або необхідності переміститися.
Більшість виїхала до Закарпатської області, де ми організували тимчасовий офіс та житло. Ті, хто вирішив залишитись у Києві або ж виїжджати в інше безпечне місце, були забезпечені всім необхідним для дистанційної роботи.
Окремо хочу похвалити наших співробітників із закордонних філій і подякувати їм, адже вони, розуміючи складність ситуації, взяли на себе виконання всіх обов'язків і стримували емоційні сплески серед клієнтів. Казахстанський та інші підрозділи нашої компанії працювали безупинно, тоді як ми займалися переїздом у безпечне місце. Це відіграло важливу роль у якнайшвидшому відновленні робочої діяльності материнського офісу.
Якою зараз є політика компанії стосовно рф?
Річ у тім, що до повномасштабної війни багато наукових статей мали у співавторстві громадян росії. Проте після початку воєнних дій ми ухвалили ідеологічне рішення: не співпрацювати з представниками країни-агресора. Ми розуміємо, що, можливо, там є адекватні люди, але, на жаль, більшість населення росії підтримує ці події, що повністю суперечить нашим національним інтересам. Відповідно, це нормальна захисна реакція: припинити з ними будь-яку комунікацію. Ми чітко окреслили свою позицію.
Також одним із стратегічних планів на 2022 рік був розвиток нашого благодійного фонду. Раніше він був направлений на допомогу нужденним. Але у зв'язку з ситуацією, що склалася, ми трансформували цілі та плани щодо розвитку фонду. Наразі він працює на повну силу, і з кожної комерційної послуги, яку ми виконуємо, на спеціальний накопичувальний рахунок переводиться певний відсоток, після чого ці фінанси відправляються на допомогу ЗСУ, волонтерам, які закуповують усе необхідне для наших воїнів, та переселенцям.
Як зараз відбувається робота «Scientific Alliance»?
Природна реакція будь-якого бізнесу, який зіштовхується з труднощами у межах тієї географії чи країни, де він знаходиться, – це спроба знайти клієнтів, і ми не виняток. Одним із пріоритетів політики компанії стало посилення нашого міжнародного вектора співпраці з країнами, де наші послуги затребувані. Наша репутація справді солідна у багатьох країнах, і ми серйозно над цим працюємо. Зараз я можу з великою гордістю відзначити, що за досить короткий проміжок часу нам вдалося значно розширити роботу із вченими не лише з України та Казахстану, а й на тих ринках, де раніше ми не мали такої сили. Нині у нас почали з'являтися клієнти з країн, про роботу з якими ми раніше навіть не думали, наприклад, Монголія. З'явилися замовники з Йорданії, активно додаються клієнти з В'єтнаму, Японії, США та країн Європейського Союзу.
Які зміни відбулися в компанії «Наукові Публікації – Україна»?
На жаль, через початок бойових дій терміни реалізації деяких проєктів затрималися на 1-2 місяці, оскільки випали із технологічних процесів.
Клієнти поставилися до цього з розумінням, приємно було бачити, що вони знову приїжджають до нашого офісу.
Люди перестають боятися. Незважаючи на бойові дії, вони ставляться до цього, як до нової фази життя, до нової реальності, в якій зараз доводиться жити.
З огляду на те, що наші послуги не стали менш затребуваними і почався активний приріст клієнтів з інших країн, виникла потреба збільшити штат працівників.
Спочатку ми сумнівалися, чи варто в таких реаліях розширювати штат «Наукових Публікацій», бо не було розуміння ситуації з кадрами і подальшого розвитку подій, але більшість співробітників нас підтримала. Це рішення було правильним, багато фахівців пройшли навчання і вже беруть участь у наших проєктах.
Також одним з елементів нашого розширення став запуск підрозділу у Львові. Туди нині перемістилася більшість вчених, яким довелося тікати від військової агресії з інших регіонів. До того ж останнім часом активізувався попит науковців, які традиційно замовляють наші послуги. І відповідно багато хто, незалежно від того, працювали з нами раніше чи ні, так чи інакше хочуть прийти в офіс, поставити запитання, можливо, розвіяти свої страхи, переконатися в нашій компетентності та отримати якісний консалтинг, якісну послугу. Зараз директор «Наукових Публікацій – Україна» знаходиться у Львові та репрезентує там інтереси нашої компанії.
Питання до Вас, як експерта: що зараз відбувається на ринку наукового консалтингу?
Я для себе поділяю науковий консалтинг на два умовні типи. Перший – це компанії, які консультують та надають практичну допомогу у реалізації наукових завдань. До них, зокрема, належить наша компанія. Ми не просто говоримо, що потрібно зробити, ми не ті люди, які за книгами чи статтями в інтернеті дадуть вам рекомендації, ми справді виконуємо завдання абсолютно будь-якої складності. Другий вид компаній – це контори, які просто консультують, ведуть блоги, розповідають, як треба, але в практичній частині більшість навіть не знає, як виглядає правильна наукова стаття. Це люди, які просто хочуть зайнятися будь-яким видом бізнесу, аби збагатитися.
Безумовно, ми комерційна організація, але без вирішення потреб, без того, щоб наш клієнт отримав необхідну послугу, ми не вважаємо, що маємо право брати гроші, якщо не можемо цю потребу реалізувати. На жаль, компаній, які намагалися йти першим шляхом – консультувати та надавати практичну допомогу, стає дедалі менше. Багато хто почав розбавляти свою діяльність непрофільним видом діяльності: робити сайти, консультувати в різних сферах бізнесу тощо. Я вважаю, що це перша ознака того, що в компаніях не все гаразд, вони просто намагаються заробляти гроші всюди, де є можливість, і далеко не факт, що реалізація буде на належному рівні.
Нині події в Україні якось вплинули на міжнародну діяльність Вашої компанії?
В Україні ми зараз справді спостерігаємо проблеми з робочими місцями та науковою діяльністю загалом. Багатьох викладачів перевели на половину ставки, а частину науково-педагогічного складу університетів, інститутів відправляють у відпустку за власний рахунок, ситуація справді важка, ми розуміємо їхній біль. Але поступово ситуація починає стабілізуватися, все повертається в колишнє русло.
Щодо міжнародної активності продовжу на прикладі Казахстану. Це дуже важливий для нас ринок, де ми представлені досить давно. Ми маємо клієнтів, які з нашим супроводом їхніх наукових праць виходили на захист, багато з них мають наукові ступені, звання та високі посади. Вони пройшли досить великий кар'єрний шлях разом із нашою компанією, і ми цьому дуже раді. Вони продовжують бути нашими клієнтами, забезпечуючи замовленнями центральний апарат, який займається реалізацією проєктів. Зараз це серйозно сприяє тому, щоб, зокрема, український підрозділ розвивався.
Ми вирішили поглинути одного з найсерйозніших конкурентів на просторі середньої Азії – «World Sci Publ». За домовленістю цей конкурент закінчує всю свою діяльність одночасно з нашою купівлею частини активів компанії, безпосередньо в Казахстані. Угода була реалізована, всім минулим клієнтам ми надали вигідні умови переходу для співпраці з нами, тому що не всі зобов'язання були виконані тією компанією. Я їх не засуджую, лише констатую факт, вони зіткнулися з труднощами і в певний момент вирішили скоротити бізнес. На мій погляд, вони вийшли з ринку наукового консалтингу гідно.
Крім того, ми ведемо активну роботу над відкриттям філій в інших країнах. Наразі розробляється стратегія, проводиться аналітика нормативних документів, ведуться переговори з науковими організаціями та виданнями для повного розуміння публікаційного процесу у конкретних країнах. Пріоритетні напрямки вже визначено і найближчим часом буде реалізовано.
Ми із нетерпінням чекатимемо! І ще, питання, яке цікавить нашу редакцію: як останні події вплинули на діяльність компанії «Наукові Журнали»?
«Наукові журнали», як і раніше, залишаються у списку пріоритетних напрямків, оскільки якісні видання – це основа успішних публікацій.
Несподіванкою для нас стало виключення журналу, який ми супроводжували досить тривалий час, зокрема й до його включення до міжнародної бази даних. Ми взялися за нього, коли він був вагомим серед юридичних видань України, але невідомим на світовій арені. Відповідно, неприємною подією стало припинення його індексації міжнародною базою даних Scopus. Було зазначено дві причини, дуже неоднозначних, на мій погляд. Перша – це недостатня цитованість, друга – недостатня кількість іноземців у складі редакційної колегії. Але ми, як колектив, який працював із цим журналом, знаємо, що його редакційна колегія до включення у базу даних була більш географічно збідніла, ніж після початку індексації. Міжнародних вчених у редакційній колегії серйозно побільшало, і кількість цитат суттєво зросла. У підсумку журнал, який за два роки індексації покращує всі свої показники, із зовсім незрозумілих мені причин виключають. Примітно, що цього ж місяця до бази даних Scopus приймають три російські журнали, де кількість іноземців і цитат незрівнянно менша. Ми були шоковані цим фактом і почали розслідувати інцидент. Можливо, у комісії, яка працює з журналами, є люди, які мають відкриту проросійську позицію, і це може негативно впливати на науку. Ми ж прихильники точки зору, що наука в першу чергу не повинна бути підвладна політичним течіям. З огляду на те, що далі українські журнали, зокрема й ті, яким ми сприяли, були успішно включені до баз даних, ми хочемо вірити, що до нашої думки прислухалися і таких незрозумілих ситуацій не виникне в майбутньому.
Сподіватимемося, що такого більше не повториться. Пане Денисе, тепер хочеться згадати одну цікаву подію. Нещодавно Ви стали лауреатом найпрестижнішої премії нашої країни – «Людина року» в номінації «Нова генерація року», яка через початок війни була перенесена на осінь. Розкажіть про це, будь ласка.
Дійсно, за підсумками 2021 року мене номінували на премію, і це була радісна подія. Як на мене, я мав шанси і хотів виграти у номінації. Це було актуально і важливо, оскільки я боровся за соціальну увагу серед людей, які близькі до моєї сфери діяльності – це бізнесмени, публічні, медійні люди та науковці. Але зараз, на мій погляд, заслужено у центрі уваги перебувають військові, медичні працівники та волонтери – люди, які роблять героїчні вчинки, тоді як ми просто ведемо бізнес. Звичайно, ми сплачуємо податки та всіляко допомагаємо фінансово для того, щоб вони були забезпечені всім необхідним. І безумовно, якщо мене нагородять цього року, я не відмовлюся, адже ми з командою справді багато чого досягли. Але справжніми героями, я вважаю інших людей, завдяки яким ми досі живі та маємо можливість продовжувати працювати.
Які життєві принципи допомагають Вам втілювати всі свої задуми?
Основні життєві принципи, якими керуюся, мають відображення в нашій корпоративній культурі – завжди допомагати своїм і ніколи не зупинятися на досягнутому.
Які плани компанії до кінця року?
Здебільшого цей рік буде присвячений відновленню цілісної картини всіх елементів, які були розбиті війною. Зараз ми налаштовуємо всі напрямки, робимо так, щоб військові дії не відображалися на наших проєктах та клієнтах, незалежно від того, де вони знаходяться: у Києві, Алмати, Тирані, Баку або інших містах та країнах. З огляду на це, рік буде присвячений тому, щоб згенерувати максимальну кількість продуктивних ідей, які матимуть практичну цінність та користь для вчених і компанії, які дозволять нам стати більш автоматизованими, більш стабільними.
І на останок, що б Ви хотіли сказати всім нашим читачам?
У мене з дитинства загострене почуття справедливості, і зараз, коли імперіалістичну окупаційну війну намагаються прикривати всіма можливими назвами та кліше у вигляді фашизму, загрози російській мові, мені боляче на це дивитися. Хочу, щоб усе закінчилося якнайшвидше і без територіальних втрат для України. Я знаю, що перемога обов'язково буде за нами, і закликаю всіх активно сприяти її наближенню!
Нагадаємо, нещодавно вийшов матеріал "Вагомі події у світі наукометрії: дайджест новин (серпень №2)"
