Редакція журналу «Наука та метрика» запросила на розмову спеціалістів IT-відділу компанії «Наукові публікації – Publ.Science» Анну Джим та Дмитра Шаронова для того, щоб поспілкуватися про невпинний розвиток і взаємозв’язок між наукою та IT, а також активним використанням технологій у сфері наукометрії. 

21 століття можна назвати часом стрімкого розвитку інформаційних технологій. Як пов’язані наукометрія та IT?​​​​​​​

Дмитро: Ці сфери пов’язані досить тісно. Використовуючи надбання сучасних технологій, науковцям легше публікувати статті, простежувати статуси рецензування та індексації робіт в базах даних, які знаходяться в мережі Інтернет. Вченим відкривається доступ до моніторингу різних наукових рейтингів країн, Вищих навчальних закладів, інших науковців, що розширює уявлення про стан наукометрії та науки в цілому і створює мотивацію для коригування, інтеграції та активного розвитку в науковому напрямку, тому що основна сфера існування та реалізації наукометрії все ж таки відбувається в Інтернет-площині.

Анна: Завдяки Інтернету кожен вчений може знайти цінну інформацію для поглибленої роботи над своїми дослідженнями, необхідні критерії для оформлення статті перед поданням та, використовуючи напрацювання комп’ютерних технологій, описати та структурувати науковий матеріал.   

                                 ​​​​​

Які знання та вміння допомагають досліднику написати та правильно оформити наукову статтю?

Анна: Потрібно вміти користуватися операційною системою Windows та пакетом Microsoft для оформлення та подання статті.

Дмитро: А також, у зв’язку з великою кількістю веб-ресурсів, важливо володіти навичками оперативного пошуку інформації в мережі Інтернет. Тому потрібно вчитись правильно формулювати пошукові запити, щоб знайти необхідні дані.

А є якісь підказки, як зручніше та простіше користуватися пакетом Microsoft чи якимись іншими основними комп’ютерними програмами для оформлення роботи?

Дмитро: Основні комп’ютерні програми «Word» та «Excel», в принципі, досить просто освоїти, але інколи знань дійсно недостатньо для реалізації якогось графіку, малюнка чи форматування, тому доводиться самостійно в усьому розбиратися. В Інтернеті є значна кількість відео, де можна знайти інструкції як користуватися цими програмами, які допомагають зрозуміти функції, закладені в «Word», «Excel», а також в «Photoshop», «Adobe Illustrator» тощо. Окрім пакета «Microsoft», для оформлення наукової статті багато вчених користуються багатофункціональною програмою «LaTeX» (латех), завдяки якій можна контролювати текст в абзацах, впорядковувати технічні показники, працювати з таблицями та інше. Зараз практично все можна знайти на теренах веб-площини. Продовжуючи тему можливостей Інтернету, чи потрібно вченим реєструватися в соціальних мережах? 

Анна: Так, соціальні мережі можуть бути корисними для кожного вченого. Ми рекомендуємо робити акцент на використанні міжнародних сервісів, щоб завдяки можливостям Інтернету відбувалось спілкування всесвітнього рівня, розширювався кругозір та постійно відкривались нові можливості для кооперацій. 

В яких соціальних мережах краще реєструватись?

Дмитро: Ми зійшлись на тому, що найпопулярніша та найкраща соціальна мережа на сьогодні – це «Facebook», де є різні тематичні групи, в яких можна знайти інших вчених з усіх куточків світу та розпочати активне спілкування з ними за допомогою месенджера. 

Анна: Також можна згадати про соціальну мережу «Academia», кількість її учасників становить більше 96 мільйонів, в якій вони спілкуються, діляться своїми статтями, обмінюються цінною інформацією, відстежують рівень цитування та новинки у сфері наукових розробок. Окрім цієї мережі, є платформа «Mendeley», завдяки якій вчений організовує пошук по своїй особистій бібліотеці, може коментувати статті та посилатися на них, а також ділитися ідеями, простежувати бібліографію, брати участь у дискусіях.
Ще однією корисною платформою для наукового товариства буде «ResearchGate», за допомогою якої можна шукати інформацію та дослідження для доопрацювання своїх робіт, ділитися та просувати свої статті, ставати учасником відкритих дискусій, будувати співпрацю з іншими науковцями, розширюючи свої можливості в науково-публікаційному процесі.

Продовжуючи тему того, як соціальні Інтернет-сервіси допомагають вченим в їхній діяльності: які ще існують платформи, що сприяють вченому в його роботі над текстом? 

Анна: Насправді вже розроблено багато сервісів, які допомагають вченим в їхній роботі над статтею, наприклад, генератор ключових слів та словосполучень (Google Ads, Keyword Tool) чи перевірка тексту на унікальність (Text.ru, Advego Plagiatus, Antiplagiat). Ці всі програми можна знайти онлайн, зареєструвавшись на їхніх сайтах. Але я не впевнена щодо якісного трактування унікальності тексту завдяки цим безкоштовним програмам перевірки. Мені більше імпонують спеціальні та професійні програмні забезпечення, які існують на комерційній основі з більш розширеним пакетом інструментів перевірки тексту.

Дмитро: Окрім цих сервісів, кожен вчений може звернутися до програми «перекладач онлайн», якщо необхідний якийсь точковий переклад, але, якщо дослідник не володіє англійською на високому рівні, статтю краще віддати професійному перекладачу, тому що жоден іноземний рецензент не буде читати «гугл-переклад» під час перевірки роботи. Також існує багато платформ, які допомагають складати бібліографічні списки, моніторити гранти та відслідковувати наукометричні рейтинги. Останні сприяють пошуку журналів для своїх публікацій та відстеженню їхньої діяльності. Але, щоб цю інформацію знайти, потрібен час, терпіння і, як я вже казав, правильно сформульовані запити.

Шукаючи інформацію, дослідник потрапляє на різні сайти журналів, наукометричних баз даних, бібліотек. Аналізуючи їхні веб-сторінки, які можна зробити висновки щодо їхніх інтерфейсів?

Дмитро: Передивляючись сучасні портали деяких журналів, постійно зустрічаєш дуже примітивний і не завжди якісно продуманий інтерфейс, який погано орієнтує його гостей. У кожної веб-сторінки має бути якомога чіткіше спроектована структура, особливо якщо сайт планує супроводжувати своїми сторінками велику кількість відвідувачів. Потрібно особливо уважно прокладати шлях для оформлення заявки на подачу статті, який буде простим та зрозумілим для кожного вченого, якщо він захоче самостійно подати роботу в журнал.

Анна: Для кожного автора важливо, щоб на сайті журналу була можливість подачі статті чи заявки, але не всі журнали, навіть, розробляють такий функціонал. Деякі видання пишуть лише електронну адресу, але листи часто потрапляють у спам, їх можуть місяцями не бачити, що ускладнює процес початку роботи з редакцією та підтримання зв’язку.

Що потрібно робити аби покращити інтерфейс сайтів? 

Дмитро: Стежити за тенденціями, створювати унікальний контент, звертатись до професіональних IT-розробників, задіяти професійних дизайнерів. Тоді автор буде залишатися на такому сайті, тому що він буде зручний та зрозумілий, і дослідник не піде шукати інші шляхи подання. 

Анна: Є ще одна важлива проблема про яку потрібно сказати – деякі сайти не адаптовані під мобільні пристрої та планшети, а сьогодні майже кожна людина користується ними для пошуку інформації.

А які на сьогодні існують способи та сервіси для подачі наукових робіт?
   

Дмитро: Основними способами подання є надсилання роботи вченого на електронну пошту видання, використання електронної форми на веб-сторінці журналу з можливістю прикріпити файл та подання паперової версії статті, яка зустрічається дуже рідко, і на мою думку, вкрай застаріла. 

Анна: Є багато платформ, які забезпечують електронну систему подання на веб-сторінці сервісу. Також існують журнали гібридної форми зі своєю системою подання. Користуючись їхніми послугами, публікаційний процес стає більш оптимізованим.

Чи є в Україні національний та конкурентноспроможний сервіс для подачі статей?

Анна: Так, саме зараз компанія «Наукові публікації – Publ.Science» займається розробкою нової системи подання наукових робіт для українських редакторів, що автоматизує їхні ресурси, які йшли на рецензування, доопрацювання статті тощо. Сьогодні активно відбувається етап тестування та запуску цієї платформи.

​​​​​​​(Про реалізацію цього сервісу ми зможемо розповісти нашим читачам вже в наступному випуску журналу «Наука та метрика». – Прим.ред.) 

В чому причина створення цього сервісу та його виходу на український ринок?

Анна: На жаль, багато зарубіжних сервісів не адаптовані під наші вітчизняні публікаційні технології. Це зумовлено недостатнім знанням англійської мови, рівнем сучасних технологій в нашій країні, менталітетом, що ускладнює подання наукової роботи та ведення переписки з редакцією. Враховуючи ці та інші причини, наша компанія вирішили створити український soft (програмне забезпечення), яке максимально полегшить процес подання статті, перенесе його в онлайн-площину і забезпечить контроль над усіма публікаційними етапами.                                      ​​​​​​​

Тоді будемо чекати від вас новин про запуск цієї платформи. І, наостанок, на ваш погляд, на що очікує тандем наукометрії та інформаційних технологій у найближчий час? 

​​​​​​​Дмитро: На мою думку, якщо уявити, що вже створені більш сучасні сервіси подання та більшість учасників публікаційного процесу користуються цими новими способами комунікацій, то наступний крок розвитку – це інтеграція з усіма базами даних та сервісами з максимальною автоматизацією всіх процесів. І людський фактор залишати тільки там, де це необхідно, наприклад, в системі безпеки з посиленою увагою до процесу ідентифікації для ліквідування усіх можливостей фальсифікацій. 

Анна: Світова глобалізація набуває активного розвитку, і новітні технології все більше входять в наше життя. Тому сучасному вченому варто підтримувати технологічний прогрес та не чинити йому опір, тому що імплементація прогресу змінює та виводить світ на вищі сходи еволюції.

img

"Наука та метрика" – перший незалежний журнал з наукометрії та науки в Україні, ціллю якого є створення потужної інформаційної платформи для наукової спільноти та її взаємодії. Редакція видання доносить лише оперативні новини та події, формує актуальне бачення через аналіз змін та тенденцій, щоденно слідкуючи за рухом у сфері наукометрії в Україні та за кордоном.

Читайте також