Етап наукового рецензування є однією з найважливіших частин публікаційного процесу, на основі якої визначається подальша «доля» авторського матеріалу. Перед науковим редактором постає нелегке завдання, оскільки вичерпна та ґрунтовна рецензія здатна не лише допомогти автору вдосконалити власну працю, але й сформувати позитивне враження про діяльність видання загалом. Як же редактору досягти «омріяного» ідеалу та чого прагнути у процесі наукового розгляду рецензентам? Спробуємо знайти відповіді на ці запитання.

Як написати рецензію? Поради наукового редактора

Що таке наукове рецензування?

Кожна стаття перш, ніж потрапити на сторінки наукового видання, проходить етап наукового рецензування. У цьому контексті під експертним розглядом розуміють процес оцінювання фахівцем обраної сфери певної публікації на відповідність нормам / стандартам, визначеним у межах функціонування конкретної галузі чи конкретного видання на основі принципів об’єктивності та анонімності. Результатом процесу рецензування є наукова рецензія, яка слугує підставою для прийняття або ж відхилення статті до публікації.

Особливості наукового рецензування

Процес написання наукової рецензії характеризується певними особливостями з-поміж яких доцільно виокремити тип суб’єкта рецензування та ключові принципи його професійної діяльності. Виключно спеціаліст наукової сфери може надати якісну та конструктивну наукову рецензію, в контексті якої написана стаття. У такому разі редактор здатний повноцінно оцінити рівень володіння автора теоретичним матеріалом з обраної проблематики, а також звернути його увагу на окремі аспекти, що потребують актуалізації в межах проведення дослідження.

Етап наукового рецензування має супроводжуватись дотриманням певних принципів, зокрема відповідності та анонімності.

Принцип анонімності передбачає нерозкриття даних суб’єкта написання та суб’єкта рецензування. У такий спосіб можливо уникнути зловживання посадовими обов’язками як з боку автора, так і з боку рецензента.

Принцип відповідності спрямований на встановлення кореляції між вимогами до наукової публікації та готовим матеріалом зокрема.

Перш ніж віддавати статтю на розгляд рецензенту, науковий редактор має чітко визначити актуальність і новизну рецензованої статті, переконатися, що автор дотримується структури та логіки викладу думок, а також грамотно співвідносить мету наукового дослідження з отриманими результатами.

ТОП-порад від наукового редактора

ТОП-порад від наукового редактора

Індивідуальний досвід рецензування показує, що світове наукове товариство покладає на редактора велику відповідальність за якість публікаційного матеріалу. Це зумовлює потребу в належному упорядкуванні його діяльності та виокремленні практичних порад, які здатні значно полегшити процес наукового рецензування. Тому пропоную власний перелік вказівок для вдалої підготовки рецензії:

  1. Відхід від субєктивності. Процес рецензування, як такий, у будь-якому разі передбачає наявність певного суб’єктивного чинника попри орієнтацію на принцип об’єктивності. Рецензенту необхідно вміти чітко розмежовувати власні вподобання / бажання та професійну діяльність. Актуальність майбутнього публікаційного матеріалу не можна оцінювати за критерієм «подобається / не подобається» тематика.
  2. Зрозумілість і простота. Основним завданням рецензента є надання рекомендацій автору з метою покращення публікаційного матеріалу. У цьому контексті експерту важливо вміти чітко, лаконічно та зрозуміло донести думку до автора. Прості, однак наукові, терміни у статті допоможуть легше сприймати подану автором інформацію, що у подальшому стане передумовою для успішної публікації матеріалу. Рецензенту не обов’язково використовувати рідковживані вузькоспеціалізовані терміни, аби у такий спосіб показати свою обізнаність у тематиці автора. Пам’ятайте, усе геніальне – просто.
  3. Ні – навязливості! У процесі наукового рецензування рецензенту важливо враховувати основний концепт, закладений автором у науковій публікації. Не варто намагатись нав’язати автору власні ідеї, змушувати переписати подану інформацію, оскільки «так буде краще», «я так бачу» тощо у випадку, якщо стаття задовольняє усі публікаційні вимоги. Рецензія наукового редактора має містити поради, які значно підвищать рівень матеріалу та увідповіднять його з необхідними стандартами, зберігши унікальність та авторську концепцію.
  4. Надмірне зловживання критикою в процесі написання рецензії здатне образити або ж налякати автора. У цьому контексті доцільно дотримуватись правила «золотої середини»: критики та похвали має бути в міру.

Особливості наукового рецензування

Наданий перелік рекомендацій не є вичерпним, кожен науковий редактор та рецензент можуть доповнити його власними професійними «лайфхаками». Варто лише пам’ятати, що написання наукових рецензій потребує регулярного вдосконалення теоретичних і практичних навичок відповідно до соціокультурних умов сучасного наукового простору.

Автор: Ірина Кравець

Нагадаємо, нещодавно вийшов матеріал "Міжнародна практика: тиждень експертного огляду 2021".

img

Авторка журналу «Наука та метрика», експерт у сфері наукового редагування. Навчалась у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Культурологія». Наразі продовжує навчання за обраною спеціальністю з метою отримання кваліфікації «Експерта у сфері культури». Має досвід написання наукових статей, учасниця конференцій та наукових конкурсів. Ірина працює редактором у Видавничому домі «Наукові журнали». Її робота полягає в літературному редагуванні статей з педагогіки та психології. Філософська освіта та тривалий досвід наукової діяльності допомагають їй знайти індивідуальний конструктивний підхід до опрацювання кожної окремої статті.

Читайте також