Об’єднання університетів у багатьох країнах почалося ще з 1990-х років, обумовлене переконаннями політиків щодо неефективності системи вищої освіти та необхідності її реорганізації. Метою таких злиттів було підвищення конкурентоспроможності університетів, зокрема на міжнародному рівні та в глобальних рейтингах.
Злиття університетів стало популярним у Європі, де воно розглядалося як засіб підвищення ефективності досліджень. Основними чинниками, які спонукали до реорганізації, були фінансові обмеження, стратегічні амбіції та прагнення до міжнародного визнання.
Реорганізація університетів може бути як примусовою, з ініціативи Міністерства освіти і науки, так і добровільною, коли процес ініціює керівництво самого закладу.
Чому приймається рішення про реорганізацію університетів?
Під час ухвалення рішення щодо необхідної реорганізації закладу вищої освіти враховується багато критеріїв. Відбір університетів здійснюється за допомогою комплексної методології, що ґрунтується на актуальних даних і охоплює низку показників, більша частина з яких є закритою для загалу. Попри конфіденційність ключовими критеріями, які мають суттєвий вплив, є:
- Кількість опублікованих наукових статей.
- Кількість цитувань.
- Рівень і якість навчання студентів.
Основними критеріями для реорганізації університетів є кількість опублікованих наукових статей і рівень їх цитування. Ці показники відображають наукову активність закладу, актуальність і значущість його досліджень у науковій спільноті. Університети з низькою науковою продуктивністю або відсутністю результативності ризикують потрапити під реорганізацію, оскільки наукова діяльність є ключовим фактором їх конкурентоспроможності.
Втрата репутації університетом або інститутом також може свідчити про потребу у змінах. Відсутність наукової роботи та якісного навчання робить такі заклади першочерговими кандидатами на об’єднання чи реорганізацію. Це вказує на неспроможність адаптуватися до сучасних вимог науки і освіти, що може призвести до масштабних змін або навіть ліквідації.
Причинами реорганізації ЗВО шляхом злиття чи поглинання можуть бути: усунення дублювання освітніх програм, посилення міжнародного потенціалу, підвищення рейтингових позицій, збільшення конкурентоспроможності, недостатнє фінансування, низький попит серед абітурієнтів тощо.
Як уникнути реорганізації?
Оскільки всі причини та критерії, за якими приймається рішення про реорганізацію університетів, не є повністю відомими, існують фактори, на які ані університет, ані його студенти чи викладачі вплинути не можуть. Це може включати зовнішні економічні, політичні чи соціальні умови, які визначають потреби в освітніх послугах. Однак, є також фактори, на які заклади освіти мають прямий вплив. Завдяки правильним рішенням та стратегіям, університети можуть суттєво вплинути на рішення про реорганізацію. Серед таких рішень можна виділити:
- Збільшення кількості опублікованих наукових статей. Це є ключовим індикатором активності університету в науково-дослідній сфері, який демонструє його науковий потенціал та результативність.
- Збільшення кількості цитувань. Цей показник свідчить про значимість наукових досліджень університету, адже більша кількість цитувань вказує на те, що результати роботи дослідників визнаються й активно використовуються іншими науковцями.
- Підвищення рівня та якості навчання студентів. Рівень підготовки студентів є одним із визначальних показників успішності університету. Це включає адаптацію навчальних програм до ринкових потреб, впровадження сучасних технологій, модернізацію інфраструктури, зміцнення міжнародної співпраці, моніторинг якості освіти та професійний розвиток викладачів. Висока якість навчання забезпечує конкурентоспроможність університету, сприяє кар’єрним успіхам випускників і підвищує його престиж.
Жоден заклад, який активно розвиває наукову діяльність, де викладачі регулярно публікуються та їх роботи широко цитуються, не зазнав об'єднання чи приєднання. У сучасних університетах наука орієнтована на публікацію наукових результатів та їх цитування, що є ключовими показниками ефективності.
Високі наукометричні показники можуть запобігти негативним наслідкам реорганізації закладів вищої освіти, забезпечуючи орієнтир для стратегічних змін, залучаючи додаткове фінансування для підтримки, дозволяючи регулярний моніторинг та корекцію процесу для збереження діяльності, якості наукової роботи та навчання.
