Розглядаючи питання тенденцій, неможливо не досліджувати минулі напрацювання. Лише з правильно зроблених висновків можна вивести теорію майбутніх дій. Наша редакція вирішила простежити тенденції останніх років в розвитку науки та наукометрії в незалежній Україні та на базі цього прописати можливий новий код нашого бачення українського наукового руху.
Починаючи з 1991 року вітчизняна наука опинилась у кризі та зазнавала багаторічного ігнорування з боку влади. Одним із факторів впливу на погіршення ситуації стало закриття багатьох наукових установ держави через недостатнє фінансування сфери у зв’язку з інфляцією в першій половині 90-х років. Ті малі крихти ВВП, які все ж таки виділялися на дослідження, постійно продовжували зменшувати свій показник і ніяк не впливали на розвиток науки в Україні.
За цей час попит на результати українських досліджень значно знизився, відбулось мізерне покращення матеріально-технічної бази. А викладачі ВНЗ так і продовжують розриватися між завеликим навчально-педагогічним навантаженням та спробами вести дослідницьку діяльність. Такі умови праці призвели до того, що кількість вчених у нашій країні зменшилась майже у 5 разів. Проте в інших державах, розташованих поряд з нами, спостерігався ріст показників, які вивели їх на вищі сходинки наукових рейтингів.
Порівняння кількості публікацій серед країн у світовому рейтингу Scimago Journal & Country Rank (2018 рік):
Усі розуміють, що Україні необхідно набувати статусу країни, в якій працюють талановиті науковці, досліджують передові теми, покращують показники рейтингів, оскільки потенціал наших вчених потужний та здатний до генерації ідей світового рівня і не поступається вченим з Європи, Америки, Азії тощо. Хоча треба зазначити, що за минулі кілька років були зроблені активні зрушення в дослідницькій діяльності. Українська наука була реформована і зазнала змін більше, ніж за останні два десятиліття.
Звернення до грантової моделі фінансування, яка є загальноприйнятою у світі та її удосконалення в Україні, могло б спричинити розвиток та активізацію справжніх та глибинних досліджень. Така модель співпраці зобов’язує усі сторони дотримуватися чіткої цілі. Гроші йдуть саме на організацію дослідницьких процесів, а після проведення всіх пошуків та експериментів відбувається обов’язкове звітування про виконані роботи та витрачені кошти, що дисциплінує та підвищує рівень відповідальності виконавців. Саме конкурсне фінансування є найбільш досконалою і цілком адекватною формою управління, підтримки та заохочення дослідників в Україні.
Але, так як на розвиток науки впливають багато учасників цього процесу, то і дії мають бути відповідні з кожної сторони. Від вченого, як активного організатора та творця науково-дослідницької площини, також залежить дуже багато факторів для руху та покращення рівня науки в країні. Кожен вчений сам має вирішити, чи бути йому активним учасником усіх дослідницько-публікаційних процесів, які відбуваються в державі та за кордоном, чи ні.
Багато країн підвищили свої показники за рахунок співпраці з вченими з інших держав. Їхня кооперація приносить користь для усього світу, об’єднує науковий простір, прибирає кордони, відкриває нові можливості. Однією з причин цього прориву є використання мережі Інтернет, що об’єднує країни і планету в цілому. Наразі практично вся цінна інформація розміщена в Інтернеті й надалі переходитиме у цю площину. Вченому потрібно вчитися максимально використовувати можливості цієї потужної мережі для простеження потрібної йому інформації.
Девід Маккендлес – журналіст та дизайнер в галузі інфографіки, у своїй статті «Краса візуалізації даних» сказав:
«Інформація – це нафта, ресурс, яким можна змінювати, виробляти або пізнавати щось нове. Дані навколо нас легко отримати, це родюча і творча основа»
Ми погоджуємось з таким поглядом і також розуміємо, що ті переваги, які ми маємо зараз, дають нашим вченим унікальні можливості для пошуку та обміну інформацією набагато швидше, ніж ще 10 років тому. Активізація комунікативних можливостей людства дарує нам невичерпне джерело для цілеспрямованого руху та розвитку. Закордонні ж колеги активно користуються новітніми можливостями, створюють інновації, публікують результати в наукових журналах, діляться зі світом напрацюваннями та підвищують свої та державні показники. Наукометрична сфера, вимірюючи ці дані, паралельно з цим потужно розвивається і стає потенційним учасником світового наукового процесу. І для того, щоб не відставати від тенденцій, потрібно відстежувати вектор розвитку досліджень державного та міжнародного рівня, положення щодо змін та нововведень, вивчати нові пропозиції, ресурси та платформи для поглиблення та покращення процесів науково-публіцистичного пошуку та його реалізації.
Завдяки можливостям Інтернету наука все більше набуває статусу відкритої, а наукометрія демонструє її рівень та стан. І кожний вчений може самостійно аналізувати, робити висновки, поглиблювати свої дослідження та шукати нові можливості без надмірних очікувань від уряду рішень усіх труднощів. Перспективи є завжди, головне бути відповідальним, бачити їх та вміти використовувати. І в такому колообігу та співпраці створювати нові чинники для підтримки та розвитку наукового простору та його показників у контексті своєї країни та планети в цілому.
Автор статті - Тетяна Журкович
