«Nature» є одним із найстаріших і найавторитетніших наукових журналів світу. Його історія починається з 1869 року, коли редактором Норманом Лок`єром було опубліковано перший номер. «Nature» є британським журналом і видається в Лондоні, а також має офіси у Нью-Йорку, Сан-Франциско, Вашингтоні, Токіо, Парижі, Мюнхені та Бейзингстоці (північна частина графства Гемпшир, Англія). Саме завдяки цьому журналу наукова спільнота вперше дізналася про такі сенсаційні відкриття, як спіральна структура ДНК, нейтрон, озонова діра над Антарктидою, перше клонування ссавця (вівця Доллі), розшифрування людського генома та ін.

                    Історія журналу Nature

ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

Цікаво, що більше 150 років тому журнал «Nature» почав свій шлях як популярне видання. Його метою було просвітити неспеціалістів щодо актуальних наукових відкриттів. І вже через 10 років його тематика стала суто науковою, а до цільової аудиторії входили фахівці окремих галузей. З цього часу журнал не прагнув спрощувати матеріал, щоб зробити його доступним для широкої аудиторії. За час свого існування «Nature» заклав основу для такого перепрофілювання. Він став не лише рупором найважливіших новин у науці, а й платформою для полеміки між вченими XIX ст.

У ті часи виданню такого типу існувати було складно: відчувалася гостра нестача як підписників, так і авторів. Тодішні вчені були зосереджені, скоріше, на класичних предметах, ніж на самій науці. Лише через 30 років після публікації першого випуску «Nature» почав приносити прибуток та асоціюватися у громадськості з найкращим місцем для оприлюднення фундаментальних досліджень. Світові війни завдавали ударів по репутації, а також бюджету видання, однак, журнал вистояв. Зі збільшенням матеріалу, що став надходити до «Nature» у мирний час, редактори вдосконалили систему перегляду статей для публікації, створили низку дочірніх видань, доповнили систему рубрик.

У ЧОМУ ОСОБЛИВІСТЬ СУЧАСНОГО «NATURE»? ЧИ МОЖЛИВО ПОТРАПИТИ НА ЙОГО СТОРІНКИ?

Проіснувавши півтора століття, журнал донині не втрачає своїх позицій. Статті, опубліковані в «Nature», так само мають великий вплив, причому не лише серед науковців, а й почасти серед широкої громадськості. За останніми даними видання, щотижня до редакції надходить близько 200 статей, з яких можливо опублікувати лише 16. Критерії для рукописів досить суворі, а відповідальні редактори прискіпливі та неупереджені.

Дані за останні роки

Рік

Подано статей

Опубліковано

Опубліковано, %

2014

10 511

884

8,4

2015

10 427

790

7,6

2016

10 859

847

7,8

2017

10 768

820

7,6

Джерело: nature.com, офіційний сайт журналу «Nature»

ПРОЦЕС ПОДАЧІ СТАТТІ В «NATURE» ТА ЕТАПИ РОБОТИ НАД МАТЕРІАЛОМ

Вимоги до публікації

  • робота має видатне наукове значення;
  • стаття цікава для міждисциплінарної читацької аудиторії і, звісно ж, не оприлюднена на інших ресурсах;
  • подання рукопису здійснюється через онлайн-систему;
  • стаття професійно структурована та оформлена відповідно до вимог журналу (основний текст – 2000-2500 слів, наявність 3-4 рисунків/таблиць тощо).

Як показує мій досвід, без урахування цих умов рукопис буде відхилено. Таким чином, автор виявляє зацікавленість у публікації саме в цьому виданні, а також повагу до редакційної колегії. На мою думку, якщо науковець не має часу на «облицювання» своєї роботи, йому варто звернутися до фахівців, оскільки це може збільшити шанси на те, що рукопис відмітять і приймуть.

Історія успіху журналу «Nature». Публікаційні вимоги видання та етапи роботи зі статтею

Етапи роботи зі статтею

Розгляд статті редакцією. Після подання починається перший етап роботи над статтею – прийняття редакцією рішення щодо надсилання її на рецензування. Оцінюється як далекосяжність наслідків роботи, так і її читабельність. Наприклад, для технічних та деяких природничих статей радять додавати до висновків схему, яка узагальнювала б їх та була корисною для нефахівців. «Nature» розглядає запропонованих авторами рецензентів, але остаточне рішення щодо співпраці ухвалює редактор. Якщо ж статтю відхиляють ще до першого етапу, автор дізнається про це протягом тижня, що дає змогу якнайшвидше відновити пошук видання для публікації. Відмову «Nature» можна оскаржити – подати апеляцію, якщо редакція не запропонувала вченому внести зміни до рукопису і повторно подати матеріал.

Редагування матеріалу. Якщо ж статтю було прорецензовано й прийнято до публікації, наступним етапом є редагування подання. На цій стадії відповідні співробітники перевіряють графічний і статистичний матеріал рукопису й наближають його стиль до загального стилю видання.

Відправка статті автору для затвердження. Після цього новий варіант роботи надсилається авторові для затвердження, а наостанок – встановлюється дата публікації.

ВИДАВНИЧІ МОДЕЛІ ЖУРНАЛУ

З 2021 року «Nature» пропонує дві видавничі моделі для публікації статті: на основі передплати та у відкритому доступі. У планах журналу поступово повністю перейти до другої моделі, оскільки це допомагає безперешкодно поширювати наукові здобутки серед широкої аудиторії.

«Nature» – видання з довгою історією, в ході якої гартувалася його авторитетність, а також розширювалася популярність серед світової наукової спільноти. Опублікувати своє дослідження у цьому журналі досить складно. Але якщо воно містить принципово нові дані, важливі здобутки та має коректне оформлення – немає нічого неможливого! Варто лише сумлінно попрацювати над статтею, і шанс потрапити у невеликий відсоток опублікованих робіт неодмінно з’явиться.

Нагадаємо, нещодавно вийшов матеріал "Конкурс «Молодий вчений року» 2021 запрошує науковців долучитися до проєкту"

 

img

Авторка журналу «Наука та метрика», експерт у сфері наукового редагування. За освітою філолог. Закінчила Київський університет імені Бориса Грінченка за спеціальністю «Філологія». Має досвід написання наукових статей, учасниця конференцій та наукових конкурсів. Нині Ольга є редактором компанії «Наукові публікації». Її робота полягає у структуруванні та поданні статей до видань різноманітних тематик і категорій. Досвід пошуку найбільш відповідних журналів для статей, а також вивчення їхніх вимог допомагає їй орієнтуватися у потребах наукових видань, а також робити висновки про їхній професійний рівень.

Читайте також