У науково-публікаційному середовищі функціонує велика кількість журналів. Науковець прагне популяризувати та інтернаціоналізувати результати свого дослідження. Однак, в епоху, коли розвиваються електронні видання, і діє політика відкритого доступу, формується сприятливе середовище для розвитку хижацьких видань. Унаслідок цього виникає проблема порушення етики наукових публікацій, прийняті статті не індексуються у міжнародній базі даних Scopus або Web of Science Core Collection. Тому постає актуальність вивчення екології взаємовідносин між науковцем та редакцією журналу для того, щоб не потрапити до хижацького журналу, що веде нестабільну, недобросовісну діяльність, а іноді дублює авторитетні міжнародні видання.

Науково-публікаційне середовище: рецензовані журнали проти хижацьких

Зміст:

1. Як працює хижацьке видання?

2. Діяльність Джеффрі Білла

3. Критерії аналізу недобросовісного видання

4. Публікаційний процес

4. Бізнес-моделі наукових журналів

5. Хто займається розпізнаванням хижацьких журналів?

Як працює хижацьке видання?

Розглянемо детальніше принцип роботи видань хижацького типу. Модель бізнесу такої групи журналів має лише комерційну мету, інакше кажучи, Ви нам заплатіть, а ми зі свого боку, без надання рецензії чи з тією, що Ви самостійно напишете – опублікуємо будь-який матеріал у стислі терміни. Отже, виникає попит на швидку публікацію та функціонування хижацьких журналів. З огляду на сказане вище, постає питання: «Як розпізнати якісний журнал від хижацького?» Я вважаю, що у цьому контексті необхідно розглянути критерії хижацьких журналів, публікаційний процес, бізнес-моделі видань та діяльність міжнародних організацій і баз даних, які періодично здійснюють моніторинг на відповідність вимогам якості журналів.

Діяльність Джеффрі Білла

Першим, хто привернув увагу до цієї проблеми у 2010 році та увів поняття «хижацькі видання», був американський бібліотекар – Джеффрі Білл. Саме він сформував список таких видань та видавців, який отримав назву «Список Білла». Однак, щоб не потрапити у воронку хижацьких журналів, чи варто посилатися на нього та вважати єдиним верифікованим джерелом? На мою думку, список Білла – це суб’єктивна вибірка і у цьому «чорному списку» міг опинитися будь-який журнал.  

Джеффрі Білл отримав вищу освіту з гуманітарних наук (іспанська та англійська мова), але не мав вченої ступені, не вів активну наукову діяльність, не був членом редакційної колегії, тому, рецензуючи видання з соціальних, медичних та інших наук, виникає питання, чи дійсно видання, що потрапили у список Білла – хижацькі?

Джеффрі Білл, формуючи свій список, зважав на два критерії: спам-розсилка про набір статей та оплата публікацій. Вибір цих критеріїв не аргументований, і я вважаю, що видавці можуть надсилати розсилку про можливість публікації у певному виданні з метою запрошення різних університетів до співпраці. Окрім цього, для того, щоб фінансово вижити, більшість видавців приймають публікаційний внесок. До речі, з 2017 року список Білла є недійсним.

Критерії аналізу недобросовісного видання

З огляду на актуальність проблематики, з’являються дедалі більше Інтернет-ресурсів, що займаються викриттям хижацьких видань. Вони виділяють такі основні критерії відбору недобросовісних журналів:

  • відсутність рецензування або прийняття рецензії від автора;
  • плагіат, 50 % самоцитування;
  • збільшення обсягів публікацій.

Але й вони не надають наукову характеристику видання, а лише відображають ознаки, що вказують на некоректну редакційну політику. Водночас аналіз видань, що потрапляють у списки хижацьких, є поверхневим і суб’єктивним. Зазвичай аналізують окремі статті з різних номерів журналу, а не конкретного номеру, що істотно викривлює діяльність видання. Виникає питання «Лише певна кількість публікацій неякісна, а усі інші прийнятної якості?» Тому вважати такі ресурси єдиним достовірним джерелом, що викриває хижацькі журнали не варто.

Публікаційний процес

Для того, щоб не потрапити у пастку хижацьких видавців потрібно розуміти політику публікаційного процесу (рисунок 1):

Рисунок 1. Складові публікаційного процесу у фаховому виданні

З огляду на рисунок 1, обов’язковим критерієм фахового видання – є надання рецензії редакцією журналу на роботу автора, а вже потім сплата публікації. Тому платна публікація – це не завжди ознака хижацького журналу. Головне дотримуватися правильної послідовності як вказано на рисунку 1. Окрім цього, необхідно розуміти бізнес-модель журналу (таблиця 1).

Бізнес-моделі наукових журналів

Таблиця 1. Характеристика бізнес-моделей наукових журналів

Назва Процес діяльності Плата за публікацію
Традиційна модель Подача статті – рецензування – прийняття / відхилення Публікація безкоштовно, але доступ до статті платний
Відкритий доступ Подача статті – рецензування – прийняття – публікаційний внесок Публікація платна, а доступ до статті безкоштовний
Гібридна модель Подача статті – рецензування – прийняття / відхилення Автор самостійно вирішує, як буде поширюватися стаття: за традиційною моделлю чи відкритим доступом
Хижацька модель Подача статті – прийняття Платна публікація

Хто займається розпізнаванням хижацьких журналів?

Як розпізнати недобросовісні журнали та уникнути публікації у хижацькому журналі? Існує професійна Асоціація видавців відкритого доступу (OASPA), яка намагається виокремити рецензовані видання від хижацьких. Крім цього, є наукометричні бази індексації, такі як Scopus, Web of Sciences Core Collection, Index Copernicus (соціо-гуманітарні науки), PubMed (медичні науки) тощо. Scopus та Web of Sciences Core Collection здійснюють моніторинг журналів і видаляють тих, що порушують стандарти Комітету з етики наукових публікацій (Committee on Publication Ethics), публікуючи списки таких видань на офіційних сайтах. Загалом є основні критерії, за якими можна визначити якісний журнал, насамперед це:

  • чітко визначено цілі та проблематика журналу;
  • відображення коефіцієнта прийняття статей, тобто співвідношення поданого матеріалу до прийнятого;
  • прозорий процес рецензування;
  • зазначення положень протидії плагіату;
  • визначення політики відкритого доступу;
  • визначення положень щодо своєї публікаційної етики;
  • стабільна періодичність, приблизно однакова кількість статей та сторінок номеру;
  • чітко визначені правила для авторів, процес прийняття та відкликання статті.

Тому, обираючи видання для публікації власного дослідження, варто зважати на згадані вище критерії та перевіряти індексацію певного журналу у згаданих вище базах, актуальні списки виключених видань із цих баз. Авторитетні журнали обов’язково дотримуються процесу рецензування (від двох тижнів до півроку) та політики протидії плагіату, публікуючи оригінальні дослідження, у яких унікальність статті становить понад 80 %.

Автор: Катерина Сосєдко

Нагадаємо, нещодавно вийшов матеріал "Як отримати іменні Стипендії від Верховної Ради на 2022 рік?"

img

Авторка журналу «Наука та метрика», експерт у сфері наукового редагування. Навчалась у Київському університеті ім. Бориса Грінченка за спеціальністю «Видавнича справа та редагування». Наразі є студенткою НПУ імені М.П. Драгоманова, де опановує спеціальність «Редагування в засобах масової інформації та видавнича діяльність». Була членом наукового товариства Інституту журналістики Київського університету ім. Бориса Грінченка. Має досвід написання наукових статей, учасниця конференцій та наукових конкурсів. Активний редакторський та науковий шлях привів Катерину спочатку в компанію «Наукові публікації». А згодом її запросили стати технічним редактором у Видавничому домі «Наукові журнали», де її діяльність полягає у щоденному літературному редагуванні статей з економіки, макетуванні та верстці наукових журналів.

Читайте також