Сучасні науковці прагнуть пройти стажування закордоном, але лише незначна частина з них знає як цього досягнути. Максим Балаклицький – професор кафедри журналістики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна неодноразово проходив іноземні стажування, зокрема у Ченстохові (Польща) та Кембриджі (Великобританія). Зі свого досвіду він розповів, як потрапити на навчання в інші країни та здобути авторитет у науковому світі.

Максим Балаклицький - професор ХНУ ім. В.Н. Каразіна ​​​​​​​

Пане Максиме, розкажіть, будь ласка, як Вам вдалося поїхати на стажування за кордон?

Найлегше поїхати за кордон на заходи, організовані з просвітницькою метою – семінари, літні школи. Часто вони безкоштовні, ще й оплачується проїзд до місця навчання. Послуги програм залежать від фінансових можливостей організаторів. До речі, участь у наукових конференціях досить недешева, існують серйозні вимоги до поданих заявок на доповіді, не кажучи вже про публікації.

Про програму у Польщі 2009 року я дізнався від колег-журналістів, які туди їздили роком раніше. А про Програму гостинності коледжів Кембриджу – у Харківському центрі міжнародної співпраці.

Зараз у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, де я працюю, присвячують дедалі більше уваги міжнародній співпраці та мобільності. В університеті функціонує центр “Вікно в Америку”, багато років перед цим діяв місцевий осередок Британської ради, у місті працює німецька освітня програма Гете-Інститут, є культурний центр “Французький альянс”, освітні та міграційні програми Ізраїлю та інших країн при посольствах та культурних центрах, фонд “Відродження”, центр “Освіта”, програма академічних обмінів Фулбрайта тощо.

Яким чином Ви потрапили на програму до Кембриджу?

Потрібно вчасно дізнатися про можливість та підготувати всі необхідні документи. Періодично такі центри проводять власні презентації, відкриті лекції, виступають у вишах. Потрібно знаходити можливість для відвідування подібних заходів.

Щоб поїхати закордон необхідно знайти контакт з науковцем, який працює у Вашій галузі науки та може порекомендувати Вас для участі в подібній програмі. На сайті університетів є вся контактна інформація. Я так і зробив, написав викладачам з Кембриджу з різних факультетів і отримав швидку відповідь.

Чим Ви займалися в цьому університеті?

У цій поїздці я займався тим, що збирав англомовні джерела для своєї дисертації. Від відкриття до закриття бібліотеки я працював, копіюючи джерела, які тільки міг. Там не було можливості читати повністю англомовні тексти, я їх максимально консервував, щоб після повернення в Україну використати у своїй роботі. Я жив у гуртожитку, мені виділили картку на харчування та 200 фунтів на кишенькові витрати. Їх вистачало, щоб їздити на вихідні у Лондон. У дні, коли бібліотека не працювала, проводив моціон по місту, галереях, музеях.

Максим Балаклицький та вчені Кембріджського університету​​​​​​​

Максим Балаклицький та вчені Кембриджського університету

Де сучасним вченим шукати інформацію, щоб поїхати за подібною програмою?

У цьому питанні немає єдиного шляху. Функціонують профільні сайти, організації, де наявна подібна інформація. Не можу сказати, що існує єдине «вікно», з якого ти дізнаєшся про все. Європейські держави шукають талановитих вчених. Звичайно, якщо ти розумний, успішний, то тобі й відкриваються найкращі можливості. Якщо ж ти студент-бакалавр, то існує можливість приїхати на магістерську програму, після чого можливо почати роботу над своєю дисертацією.

Що потрібно робити, щоб поїхати на стажування? 

Щоб була можливість поїхати на стажування за кордон за подібною програмою, необхідно постійно збільшувати кількість контактів: знайомитися з людьми, підписуватися на їхні сторінки, розсилки. Часто трапляється так, що твої колеги можуть щось порекомендувати. Вони бачать перспективи, які з певних причин не підходять їм, але будуть корисні для Вас. Деякі програми повторюються, що збільшує можливість на отримання запрошень, якщо Ви брали участь у схожому стажуванні. Такі можливості є в програмі обмінів Фулбрайта, де кожна поїздка збільшує шанси на наступну.

Якого рівня у Вас була англійська, коли Ви відвідали Кембридж?

Думаю, рівень був не вище В1 – Intermediate. Я був здатний підтримувати розмову. Інша річ – наскільки це було задовільно з точки зору моїх співрозмовників.

Будівля бібліотеки Кембриджського університету

Будівля бібліотеки Кембриджського університету

Ви, як викладач в університеті, пишете наукові статті. Скажіть, чи можна поїхати на стажування завдяки своїй науковій діяльності?

З власного досвіду можу зробити висновок, що варто їздити, знайомитися з науковцями, виступати на конференціях, також досить важливо публікувати статті англійською мовою. Це сприятиме тому, що на тебе почнуть звертати увагу західні колеги. І дійсно, коли я почав йти таким консервативним шляхом, почав отримувати зворотну реакцію. Найбільша для мене ознака – це письмове звернення до мене американських колег. Це сталося після виходу моєї спільної, з колегою Валентиною Куриляк, статті в журналі, який індексується у Web of Science. Пані Валентина як людина, яка відповідала за листування з журналом, говорить, що їй постійно приходять звіти стосовно цієї публікації – кількість переглядів і завантажень. Науковці відстежують ці показники. Схоже, наукові журнали, які входять до міжнародних баз даних, мають аудиторію, яка тебе помічає.

Чому до Вас звертались американські колеги?

Зі мною захотів співпрацювати американський журнал "Релігія і політика". Вони попросили виступити рецензентом однієї статті. Запропонували написати відгук на роботу на українську тематику, про політику та релігію. У рукописі було приховано титульну сторінку з авторством. Так завжди роблять, щоб рецензент був об’єктивним. Я подивився на статтю і подумав: “Чому б не спробувати? Для мене це може бути цікавим та новим досвідом”. Такі дії західні науковці добре фіксують, бо вони працюють на їхній рейтинг.

Як діяти науковцю, щоб його запрошували до співпраці та на стажування?

Кожен твій крок підвищує цікавість до тебе. Взаємодіючи, розумієш, що це необхідно. Я раджу частіше відвідувати наукові заходи, виступити на конференціях, публікувати статті у співавторстві. Статус, активність та досягнення – три речі, які потрібні для того, щоб тебе почали помічати.

Нагадаємо, що нещодавно вийшов матеріал про те, що українські науковці отримали доступ до матеріальної онлайн-бази "Springer Nature ".

img

Закінчила Український гуманітарний інститут за спеціальністю "Журналістика та інформація". Наразі веде активну науково-професійну діяльність. Проходила стажування у багатьох журналах та на радіо. Авторка чисельних статей, репортажів, інтерв’ю, опитувань, заміток, організатор сюжетів на актуальні теми сучасності, сценарист. Мала досвід дописувача та співредактора сайту на релігійну тематику. Спеціаліст Департаменту реалізації проєктів компанії «Наукові публікації – Publ.Science», експерт у сфері наукового редагування, науки та наукометрії. Авторка рубрики «Сучасний вчений» у журналі «Наука та метрика».

Читайте також