Що робити, коли прийнята й опублікована у періодичному виданні наукова стаття через деякий час пропала безвісти? Куди та чому зник документ? В цій статті спробуємо розібратися з найголовнішими причинами вилучення опублікованих матеріалів та способами розв’язання цієї проблеми.
Cтаття має інформаційний характер і має на меті стати певним керівництвом у світі наукових публікацій в якості дидактичної спрямованості викладу матеріалу. Розбір кейса не розголошує персональні дані. Задля наочності і доказовості отриманих умовиводів дозволю собі на засадах конфіденційності наводити приклади у поєднанні з потенційно можливими варіантами розвитку подій.
У першій частині цього аналітичного матеріалу ми ознайомимось з основними причинами вилучення наукових матеріалів, а в другій – докладно розглянемо роль журналів-хижаків у цьому процесі та позицію бази даних Scopus.
Чому вже оприлюднена стаття зникла з архіву журналу?
На мій погляд, можна виділити такі ситуації, або чинники зникнення документа, які гіпотетично могли б вплинути на долю наукової публікації:
- Технічна помилка.
- Зміни в складі редколегії наукового видання.
- Некомпетентність авторів з деяких питань публікаційного процесу.
- Ідентифікація академічного плагіату.
- Наявність опублікованого препринта, що суперечить політиці видання.
Розглянемо докладніше кожен з них на основі декількох кейсів з практики моєї діяльності в науково-публікаційній сфері.
Ситуація 1. Технічна помилка, що призвела до тимчасової втрати певної частини наповнення цифрового ресурсу
Наприклад, така ситуація може виникнути в результаті проведення технічних робіт на вебсайті журналу з метою оновлення електронної версії періодичного видання. Оновлення вебсторінки видання вірогідно призведе до того, що деякі старі посилання можуть уже не працювати, а автор буде шукати свою статтю за вже неактуальною адресою.
Зазвичай, будь-які казуси, пов’язані з оновленнями на сайті, з часом минають без стороннього втручання і тимчасово недоступний контент знову стає видимим. Потрібно почекати, доки технічні роботи повністю не закінчать, і тоді все знову буде працювати як і раніше (якщо метою було усунення певної несуттєвої помилки).
В іншому випадку, зміни, пов’язані з оновленням конкретних вебсторінок видання, будуть помітні неозброєним оком. А якщо ресурс переїде, тоді посилання на нову адресу буде вказано на головній сторінці журналу, інколи разом із зазначенням причини такого «переїзду». Проте глобально це ніяким чином не загрожує публікаціям та їхній індексації.
Вирішення
Ця ситуація не потребує активних дій з боку авторів. Якщо вчені не були попереджені про те, що їхні матеріали будуть розміщені за оновленою адресою, можна попросити відповідні уточнення в редакції наукового видання. Зазвичай подібні ситуації можуть викликати лише короткострокові незручності. Тому, не хвилюйтеся, ваші статті нікуди не зникли, а їхній статус залишився незмінним.
Ситуація 2. Некомпетентність авторів в деяких публікаційних питаннях в сукупності з заміною головного редактора або редакторського складу
Для практичного розгляду одразу двох вищенаведених чинників: зміни в складі редколегії наукового видання та некомпетентність авторів з деяких питань публікаційного процесу мені пригадався повчальний приклад.
Стаття була прийнята до публікації одним, з першого погляду, престижним журналом і вийшла у світ декілька років тому. На жаль, автори тоді не прослідкували її індексації у базі даних, в яку входило відповідне видання. Через певний час один зі співавторів помітив, що на вебсторінці журналу публікація була недоступна: вихідні дані статті зникли разом з нею. Тобто публікація з певних причин була відсутня у змісті випуску, а на охоплених сторінках рукопису містилася зовсім інша.
Порада: Якщо у вас виникла подібна ситуація, відразу звертайтеся до редакції журналу, щоб отримати пояснення і розв’язати питання з приводу такого непорозуміння.
У цій ситуації автори так і зробили – написали лист в редакцію. Після довгого очікування відповіді, надійшло повідомлення з вибаченнями від головного редактора. Він пояснив, що є новим редактором цього журналу, і що через тривалий процес зміни головного редактора запит не мали змоги обробити раніше. Новий головний редактор пообіцяв розібратися в ситуації та посприяти швидкому усуненню помилки. Через декілька днів він написав, що провів розслідування запиту і на основі зібраних даних, виявив певну плутанину, яка завчасно призвела до появи статті в мережі й на сайті журналу, але, за його словами, нібито «not in print».
Виявилося, що декілька років тому стаття була опублікована помилково, оскільки вона не пройшла етап рецензування. Публікацію тоді майже одразу прибрали з випуску, проте автора-кореспондента не попередили і ніде про це не зазначили.
Як бачимо, тут збіглося декілька чинників, що і призвело до довгого і складного «бродіння по лабіринту» з’ясування всіх обставин і визначення послідовності подій. Зрештою, допустилися помилок обидві сторони та, щоб уникнути взаємних обвинувачень та надалі не поглибити абсурдність ситуації, на файл оригіналу дослідження вченим все ж таки надійшли рецензії. Рукопис було прийнято до публікації в наступному номері журналу.
Однак, ситуація могла вирішитись й менш оптимістично для авторів. Наприклад, мені відомо про деякі ситуації, що виникали в дослідників при самостійній публікації.
Після встановлення факту зникнення статті вчені побачили, що в електронній системі, через яку здійснювалася подача матеріалу, статус рукопису був змінений на «в процесі редагування». Новий редактор зазначив, що після комунікації зі своїм попередником прийшов до висновку, що публікація хоч має цінність для журналу, проте наразі її потрібно актуалізувати.
Причина зникнення документа офіційно замовчувалася, а будь-які конкретні запитання з цього приводу ігнорувалися. У підсумку, зі сторони редакції факт існування публікації у минулому спростовувався. У листі до авторів йшлося про те, що стаття потребує серйозних модифікацій і редагування, тому не заслуговує на рецензування в поточному стані. Крім того, під час комунікації був натяк на те, що новий редактор не бажає відповідати за чужі помилки, і оскільки він наразі головний, то виправляти ситуацію теж не має наміру. Отож, ніяких поступок видання робити не збиралося і власну помилку не визнавало. Урешті-решт, досліднику була зроблена пропозиція переробити рукопис та надіслати його повторно.
Вирішення
Загроза часткової або повної реструктуризації редколегії може повпливати на недостатнє інформування нових кадрів з приводу специфіки робочих процесів. У цьому випадку, спрацьовує людський фактор, що полягає в адаптації до нових умов з усіма її наслідками у вигляді ненавмисно допущених помилок і непорозумінь, або бездіяльності. Тому для авторів надзвичайно важливо уважно дослідити всі етапи й тонкощі прийняття до друку наукової праці, не нехтувати своєчасною комунікацією з редколегією, обов’язково слідкувати за дотриманням проходження стандартної процедури «подання-публікація» і мати «на руках» необхідну документацію, щоб у разі чого підтвердити факт публікації та обґрунтувати його легальність.
Загалом, я б рекомендувала й не нехтувати допомогою перевірених компаній-посередників. Працюючи довгий час в компанії «Наукові Публікації» я з упевненістю можу сказати, що наші спеціалісти дуже прискіпливо слідкують за всіма етапами публікаційного процесу аж до індексації статті, надають усю необхідну звітну документацію та допомагають з вирішенням усіх труднощів публікаційного характеру.
Ситуація 3. Ідентифікація плагіату та/або інших порушень публікаційної етики після оприлюднення рукопису. Наявність опублікованого препринта, що суперечить політиці видання
Підозру щодо порушення академічної доброчесності може висловити читач, який, наприклад, помітив щось «неорганічне» у статті, або безпосередньо видавець. Також попередження до видавництва може прийти від спеціального інтернет-«шпигуна» / «детектива», який розкрив певні порушення в опублікованій праці. Підтвердження факту академічного плагіату призводить до відкликання публікації.
Принагідно, варто розглянути питання поширення матеріалів або різних варіацій одного дослідження для загального доступу. Загалом, безліч журналів мають статус «preprint friendly». Однак, деякі журнали відхиляють академічні статті, які паралельно мають одну чи більше передпублікаційних версій у сервісах препринтів та/або особистому вебсайті, в соціальних мережах. Своє рішення такі видання можуть обґрунтувати високим відсотком подібності запропонованого рукопису з вашим препринтом. Тобто є журнали, котрі сприймають подачу завершеного і оформленого рукопису як плагіат через попереднє розміщення чорнових «дорецензованих» версій цього дослідження у відкритому доступі.
Тому перед тим, як поширити в публічному просторі будь-які наукові напрацювання, котрі в майбутньому прагнете опублікувати в тому чи іншому журналі, або вже маєте публікацію, завжди перевіряйте політику академічних видавців щодо препринтів (розділ «Авторські права») та ліцензійну угоду. Інакше, можуть виникнути проблеми не тільки на етапі подання рукопису, але вже й після публікації. Наприклад, несподіване проведення перевірки і виявлення того, що певні частини дослідження або воно повністю має кореляцію із загальнодоступною версією препринта, що суперечить політиці видання щодо правил розміщення препринтів. Ця історія може закінчитись відкликанням вашої статті (ретракцією).
Згідно з нормами публікаційної етики, стаття після ретракції не видаляється з архіву журналу, оскільки це вважається непрофесійно, або винятком із правил, з боку редакційно-видавничого середовища. Редколегія зазначає необхідну інформацію про відкликання наукової праці, власне, на самому документі й на сторінці змісту випуску. При цьому, якщо розпочинається процес відкликання статті з оригінального джерела, версія документа залишається на сервісі препринтів, звичайно якщо початково була там наявна.
В іншому випадку, якщо інструкціями для авторів не забороняється публічне висвітлення наукової продукції на архівному порталі, тобто політикою щодо самоархівування надається дозвіл на зберігання копії опублікованого рукопису у сховищі відкритого доступу із зазначенням посилання на першоджерело публікації, то ніяких проблем не буде. Таким чином, якщо препринт буде опублікований пізніше, ніж сама публікація, остання не замінює препринт. Він існує паралельно з опублікованим документом в науковому виданні.
Вирішення
Звісно, для вирішення цієї ситуації потрібно, перш за все, не порушувати норми академічної доброчесності. А, по-друге – уважно ознайомитися з правилами подання наукових статей на сайті журналу. Адже навіть, з першого погляду, корисні для авторів сервіси препринтів можуть «зіграти не на руку», а розміщені там матеріали – призвести до ретракції наукових статей.
Кілька правил для авторів
Або ж довіряйте перевіреним компаніям-посередникам, що уважно прослідкують за виконанням всіх необхідних етапів публікаційного процесу.
Ці поради допоможуть вам бути впевненими в тому, що публікація не зникне «безслідно», а точно зарахується для реалізації ваших наукових цілей. У разі виникнення труднощів публікаційного характеру, звертайтеся за допомогою спеціалістів компанії «Наукові Публікації». Ми з радістю вам допоможемо!
Нагадаємо, нещодавно вийшов матеріал «ChatGPT в сфері наукових досліджень: шкода чи користь?»
