У попередній частиній аналітичного матеріалу ми розглянули основні причини та ситуації видалення відомостей про наукову статтю з архіву видання та як уникнути таких випадків. Сьогодні ми поговоримо про те, чим небезпечна діяльність журналів-хижаків, як база даних Scopus слідкує за відбором контенту та як не потрапити у «пастку» шахраїв.
Стаття має інформаційний характер і має на меті стати певним керівництвом у світі наукових публікацій у ролі дидактичної спрямованості викладу матеріалу. Розбір кейса не розголошує персональні дані. Задля наочності й доказовості отриманих умовиводів дозволю собі на засадах конфіденційності наводити приклади у поєднанні з потенційно можливими варіантами розвитку подій. При написанні матеріалу я опиралась більшою мірою на відомості бази даних Scopus, оскільки предметний пул моєї діяльності спрямований здебільшого на неї, а проілюстровані випадки перегукуються з досвідом роботи з журналами саме цієї бази даних.
У публікаційному процесі одна з найбільших загроз для авторів, що прагнуть опублікувати матеріал у рейтинговому виданні, є загроза публікація у «журналі-хижаку», «журналі-фейку» чи «журналі-клоні». Докладніше про відмінності між ними ви можете прочитати у Випуску №6 видання «Наука та метрика». Такі журнали вважаються «ворогами», «антагоністами» індексації. Комунікація з редакцією видання-хижака виявляється або неможливою, оскільки журнал ігнорує будь-які запити авторів, або є безрезультатною.
Автор може з першого погляду не помітити ознаки хижацької діяльності, запропонувати рукопис, а, в результаті залишитися ні з чим. Вчений не лише не отримає індексацію власного матеріалу, але і зазнає значних репутаційних втрат.
Недоброчесна діяльність наукових видань
Задля ілюстрації можна навести ситуацію, з якою я стикнулась у власній діяльності. Вчені самостійно направили матеріал на публікацію в журнал, все йшло наче добре, однак факт публікації та індексації не було підтверджено. Під час з’ясування обставин вилучення наукової статті з архіву, дослідники отримали відповідь з не надто доброзичливим підтекстом: мова йшла про те, що журнал ніколи не ініціював ніяких запитів щодо прийняття та публікації будь-де, а стаття насправді ніколи не була прийнята до друку, оскільки вона не відповідає стандартам видання попри цікаву тему і значні внески автора в область дослідження.
У відповідь на запит автора надійшло повідомлення, що подальші дискусії з приводу опублікованої статті у минулому є беззмістовними та ніяке подальше обговорення не змінить статус наукової роботи. Така аморальна та легковажна поведінка в науково-публікаційному вимірі свідчить про безвідповідальну і протиправну діяльність керівництва видання і ставить під сумнів його добросовісність.
У цьому контексті можна навести ще один приклад неетичної поведінки хижацьких видань. Видавництво виявило спеціальний випуск одного зі своїх журналів, в якому особистість запрошеного редактора не підтверджувалася, рецензенти надавали фейкові дані та не мали інституційних адрес, а у всіх статтях були виявлені недоліки, котрі вказували на те, що публікації були фальшивими. В результаті усі рукописи було відкликано.
Вилучення з бази даних Scopus
Один з найбільших «нічних кошмарів» для вченого – зненацька виявити у своєму профілі відсутність раніше проіндексованого документа. Причиною цього могло стати розкриття «поліцією» Scopus (CSAB – Комітетом з вибору вмісту та консультативної роботи) порушення етики публікацій після оприлюднення та індексації наукової праці (плагіат, прихований конфлікт інтересів, фабрикація / фальсифікація даних тощо). Іншим суб’єктом публікаційних відносин, який аналогічно може вплинути на майбутнє опублікованого контенту, є безпосередньо видання.
Політика компанії Elsevier зазначає, що індексовані ресурси БД Scopus постійно проходять перевірку на відповідність дотримання якості контенту та критеріям індексації. До того ж в будь-який час натяк на недобропорядну поведінку журналу може спричинити відправлення його на переоцінку з подальшим ризиком «вильоту» із БД через «publication concerns» (занепокоєння щодо публікаційних моментів). Тобто, фіксація фактичних даних, що підтверджують недоброчесну діяльність, спричиняє запровадження санкцій за порушення порядку в видавничій сфері. Допоки проходить ревізія видання, документи, проіндексовані за останній рік / з останнього випуску можуть бути приховані із профілю журналу. Тому певний час ці публікації будуть відсутні в авторських профілях. Протягом цього часу видання знаходиться у непевності, автори прихованих рукописів ніби мають справу з «котом Шредінґера».
Відповідно до офіційної інформації Elsevier, усі документи, проіндексовані в Scopus, мають залишатися в базі даних назавжди. Тобто, за такої політики компанії, коли журнал не проходить переоцінку, в його профілі зазначається, що охоплення в базі припинено, і до якого року він був «активний» (із зазначенням конкретного випуску, тому та навіть сторінок у них, що були проіндексовані останніми), увесь проіндексований контент до початку перевірки не прибирається з бази. Якщо видання проходить перевірку – приховані на певний час і майбутні документи знову будуть проіндексовані БД.
Як вберегти себе від публікації в «журналі-хижаку?»
На жаль, на практиці остаточно ще не розроблена процедура, яка б захищала авторів, які ненавмисно опублікували свої якісні дослідження в періодичних виданнях із сумнівною науковою репутацією, в той час, як індексацію останніх було припинено. Річ у тім, що «хижацькі» журнали зазвичай приймають рукописи заздалегідь, обіцяючи публікацію не в поточному чи наступному випуску, а в подальших, що породжує ризик бути опублікованим тоді, коли видання буде викрито у порушеннях і видалено з бази даних. За цих умов, найгіршим сценарієм може бути викриття шахрайських дій «хижацького» видання, журналу-афериста, або встановлення статусу самозванця, що в дуже поодиноких випадках навіть є підставою для повного вилучення профілю журналу і всіх проіндексованих документів із Scopus з метою ліквідації правопорушень*.
* Слід зазначити, якщо вилучена стаття із бази даних була процитована в іншому джерелі, який проіндексований Scopus, вона буде зазначатися у списку літератури останнього як «неактивне» посилання (по ньому не можна буде перейти через відсутність індексації у БД) і відповідно не матиме ніякої цінності для авторських наукометричних показників (наприклад, для h-index).
Для того, щоб не потрапити «до рук» шахраїв у науко-публікаційному просторі, звертайте увагу на основні ознаки хижацької діяльності видань.
Як виявляється з вищеперерахованих причин, наукова стаття інколи може опинитися у безодні відкинутих рукописів вже опісля публікації. На 100% ніхто не застрахований від різних несприятливих обставин, котрі можуть спричинити виникнення постпублікаційної проблеми, проте щоб уникнути або хоча б мінімізувати ризик її появи, потрібно не нехтувати моніторингом наукометричних показників при виборі видання, перевіряти репутацію журналу й обов’язково проконтролювати, щоб опублікований документ був проіндексований відповідною базою даних.
Щоб не потрапити у будь-яку з безлічі вірогідних пасток на публікаційному шляху, звертайтеся до спеціалістів компанії «Наукові Публікації», ми завжди готові вжити всі запобіжні заходи задля нівелювання різного роду загроз і перешкод та допомогти знайти гідний і конкурентоспроможний журнал для публікації вашого рукопису.
Нагадаємо, нещодавно вийшов матеріал «Запуск National H-index Ranking в Україні: переваги та недоліки»
