На українські заклади вищої освіти (ЗВО) чекають глобальні зміни в умовах формування нової політики поліпшення освітянської сфери. Що потрібно робити українським ЗВО, щоб стрімко розвиватися, стати активним учасником науково-просвітницького руху та займати вищі місця в міжнародних рейтингах? На ці актуальні питання нам відповів Володимир Федорченко – ректор Київського університету туризму, економіки і права. Він, як ніхто інший, розуміє ситуацію, в якій знаходяться сучасні виші, а також їхню освітню та наукову реалізацію.
На фото: Федорченко Володимир Кирилович – ректор Київського університету туризму, економіки і права, президент Асоціації навчальних закладів України туристського і готельного профілю, заслужений працівник культури України, доктор педагогічних наук, професор
Нині проводиться активне впровадження євроінтеграційних ідей у різних сферах діяльності країни. Чи підтримуєте Ви фокусування на глобалізації та євроінтеграції науки?
- Ми повинні виходити за межі реалій і розуміти, що глобалізація – це об’єктивний тренд сучасного соціуму, тож одним лише суб’єктивним неприйняттям цього феномену його не побореш. Тут потрібна зваженість та раціональний аналіз. З однієї сторони глобалізація – це виклик, що сприяє такому явищу як «відтік мізків» з країн, що розвиваються до високо розвинених країн. З іншого боку – глобалізація та євроінтеграція роблять ширшими інституційні та світоглядні горизонти українських вчених, позаяк полегшується доступ до комунікації із зарубіжними колегами та сприяють доступу до наукової літератури.
Євроінтеграція також означає можливість доступу до таких програм як «Еразмус» та «Горизонт 2020», які дають можливості українським вченим отримувати фінансування з джерел Євросоюзу.
Але потрібно бути реалістами – нам поки важко конкурувати з колегами з розвинутих країн через значно менше фінансування досліджень в Україні та менший обсяг досвіду у нашому розпорядженні. Відомо, що одержання грантів часто є замкненим колом – чим більше отримали грантів в минулому, тим вище шансів отримати нові гранти в майбутньому, і навпаки. Деіндустріалізація країни ускладнює пошук комерційних замовлень на дослідницьку роботу. Тому паралельно з такими кроками, як запровадження кодексів академічної чесності, українській державі треба брати на озброєння стандарти Євросоюзу щодо фінансування освіти та науки.
За умов відсутності інвестицій у сферу науки та освіти очікувати на різке та стрімке піднесення українських вишів нереалістично
Міжнародні рейтинги висувають певні вимоги до кожного ЗВО за категоріями: викладання, дослідження, цитування, доходом від галузі, міжнародними перспективами. За останнім рейтингом «Times Higher Education World University Ranking 2020» саме українські показники «дослідження» та «цитування» знаходились на найнижчому рівні. Що потрібно робити, щоб підвищити ці дані у вітчизняних ЗВО?
- Є такий старий ірландський жарт: на своє запитання, яка дорога найкраще доведе до Дубліна, мандрівник отримує таку відповідь місцевого мешканця : «Я на Вашому місці почав би свою подорож не тут». Стартові позиції України не найкращі. Низький рівень фінансування науки, маленькі бюджети університетів, яких ледь вистачає на виплату заробітної плати, стипендій та комунальних послуг. Вочевидь, за умов відсутності інвестицій у сферу науки та освіти очікувати на різке та стрімке піднесення українських вишів нереалістично.
Глобалізація та євроінтеграція роблять ширшими інституційні та світоглядні горизонти українських вчених, позаяк полегшується доступ до комунікації із зарубіжними колегами та сприяють доступу до наукової літератури.
Свого часу прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк звинувачував українських науковців у тому, що вони продукують лише стоси паперів, а не проривні дослідження. Знов таки, ми маємо справу з негативними трендами, які посилюють один одного: недостатня кількість фінансування, на що накладається неефективна організаційна структура українських університетів. Що ж робити за таких обставин? Безумовно, якщо сподіватися лише на заклики щодо покращення ситуації та показників, то необхідного результату не буде досягнуто. Університетам треба розробляти стратегію покращення цих показників:
- Посилювати міжнародну співпрацю.
- Організовувати курси англійської мови для викладачів, щоб вони отримали реальну можливість підвищити свій рівень володіння іноземною мовою, а відтак могли б готувати статті для іншомовних журналів.
- Вести жорстку боротьбу з плагіатом та профанацією науки.
- Підтримувати фінансово науковців, які публікують свої роботи в престижних журналах.
- Акцентувати увагу не лише на кількісні показники, а й на якісні.
Розшифрую останній пункт – сьогодні ті ж самі ліцензійні умови акцентують увагу лише на кількісні показники, тобто на кількість статей. Натомість ми повинні звертати увагу на якість, одним з індикаторів якої є престижність видання. Журнали підвищують свій авторитет публікацією якісного матеріалу, іменитими авторами. Відтак, високий рейтинг є похідною від їхньої репутації, а не навпаки.
Ви зазначили про необхідність співпраці із закордонними колегами, можете розказати про це більш детально?
- Це є абсолютно імперативним. Необхідно встановлювати контакти з закордонними вченими, шукати точки дотику з огляду на спільні наукові інтереси та разом подавати заявки на гранти. Результатом стане співавторство в написанні статей, а це у своєю чергою, підвищить шанси на опублікування наукового матеріалу в престижних журналах.
У 2019 році Міністерство освіти та науки відкрило доступ до наукометричних баз даних Scopus та Web of Science більш ніж у 400 ЗВО та наукових організаціях України. Яким чином доступ до наукових робіт зі всього світу допоможе українським вишам підвищувати свої наукові показники?
- Користь від цих нововведень є очевидною – доступ до Scopus та Web of Science відкриває нам «шлях» до статей, які публікуються в журналах, що індексуються в цих наукометричних базах даних. Відомо, що в цих базах наявні десятки тисяч журналів, серед яких є найпрестижніші видання світу. Знайомство з результатами проривних досліджень, які друкуються у цих журналах, позитивно позначатиметься на якості досліджень українських вчених.
МОН активізує свої реформи у сфері вищої освіти та науки (атестація наукових напрямів ЗВО, вищезазначений доступ до наукометричних баз даних, публікації в міжнародних журналах, участь у грантах та конкурсах тощо). У зв’язку з цим, яку стратегію планує впроваджувати КУТЕП та якої науково-публікаційної політики Ви будете дотримуватися у найближчі декілька років?
- Плануємо розпочати зі створення кластерів ефективності у сфері наукової роботи за допомогою таких кроків:
- Ідентифікація співробітників на знання англійської мови.
- Організація семінарів для науково-педагогічних працівників (НПП) з метою долучення їх до сучасних дослідницьких методів, академічного письма англійською мовою та підготування грантових пропозицій.
- Активізація пошуку партнерів за кордоном, як у країнах Євросоюзу та Північної Америки, так і на пост-радянському просторі.
- Ще один крок – формування списку престижних журналів, які стосуються нашого профілю, тобто туризму, готельного бізнесу, права та економіки та заохочення наших НПП друкуватися в таких журналах.
Фото: прес-служба КУТЕП; На фото зліва направо: проректор Вищої школи туризму та готельної справи у Гданську (Польща) - Борущак Мирослав Андрійович та ректор КУТЕП - Федорченко Володимир Кирилович
Як Ви вважаєте, в чому полягають основні відмінності, особливості та переваги приватної освіти серед українських ЗВО?
- Головна перевага приватних вишів полягає в тому, що вони виникають у відповідь на запити ринку та споживачів послуг вищої освіти. Приватні ЗВО швидко реагують на запити споживачів щодо освітніх програм з метою надавання кваліфікацій, на які існує великий попит.
Приватні виші часто засновуються індивідами з великим практичним досвідом ведення бізнесу та управління, і це також є позитивним фактором, їхньою особливістю та конкурентною перевагою. У цьому питанні необхідна підтримка держави, активне впровадження державно-приватного партнерства. Ми внесли до уряду та МОН необхідні пропозиції, сподіваємось на розуміння та підтримку. На нашу думку, ця ідея, яка широко використовується в Європі, знайде відгук і в Україні.
Знайомство з результатами проривних досліджень, які друкуються у цих журналах, позитивно позначатиметься на якості досліджень українських вчених.
Яким чином приватна освіта допомагає українській науці впливати на позиції нашої країни на міжнародній арені?
- Приватна освіта гнучко реагує на потреби ринку, відтак може пропонувати освітні програми для іноземних студентів у тих сферах, де наша країна має значний потенціал. Однією з таких сфер є туризм. А наявність іноземних студентів сприяє встановленню зв’язків з університетами країн їхнього походження. Це, у свою чергу, посилюватиме наукову кооперацію поміж країнами та просуватиме позиції української науки на міжнародній арені.
Які стратегічні поради Ви можете дати сучасному вченому, що можуть допомогти йому впроваджувати свою наукову діяльність в нашій країні?
- У першу чергу почну з технічних навичок. Науковець сьогодні повинен володіти англійською мовою, а за конкретної потреби – й іншими іноземними мовами. Але англійська мова є ключовою, оскільки сьогодні саме вона є інструментом спілкування між науковцями в глобальному масштабі. Також більшість провідних у світовому масштабі журналів видаються саме англійською мовою. Відтак, без її знання неможливо знайомитися з результатами проривних та сучасних досліджень.
Також не секрет, що більшість провідних університетів світу розташовані в США та Британії, що має бути додатковим мотивом оволодіння цією мовою. Гегемонія англійської мови в наукових комунікаціях не повинна зменшувати важливість інших мов. Просто знання англійської мови сьогодні як навичка перебуває на тому ж рівні імперативності, що й комп’ютерна грамотність. Тому для вченого важливо оволодіти інформаційними технологіями для максимально ефективного використання інформації та знань, що перебувають у розпорядженні людства. На жаль, в Україні володіють англійською мовою менше 7% населення. Тут є над чим працювати всім ланкам освітянської структури.
Важливим також є використання можливостей, які надаються програмами міжнародних стажувань, наприклад такі програми як Фулбрайт (стажування у США) та Еразмус (країни Євросоюзу). Ці стажування дають вченому здобути соціальний капітал, тобто корисні контакти та використовувати їх для реалізації дослідницьких проектів.
Такі кроки безумовно сприятимуть успішному розвитку наукової кар’єри сучасного вченого.
Нагадаємо, нещодавно вийшов матераіл про Премії від Верховної ради та стипендії від Кабінету Міністрів.
